Стежка, то зникала у траві, то з’являлася знову. Вона вела нашого героя по вигорілому степу, геть від високих, скелястих гір. Був ясний день, хоч якого-небудь світила в чистому, трохи зеленому небі не було. Здавалося, височінь світилися сама по собі.

Сергій відійшов уже досить далеко від гір, вершини яких розтанули в імлі, коли відчув, що за ним хтось йде. Хлопчик озирнувся, але нікого не помітив, хоч і вдивлявся дуже уважно.

– Здалося, – пробуркотів він, та пішов було далі, як раптом бічним зором помітив якийсь рух зліва. Він повернувся, стискаючи в руці меч. Вдивлятися не було ні часу, ні сенсу. Прямо на нього летіло щось, швидше схоже на рослину, ніж на тварину. Власне, це й була рослина.
В зріст людини кактус, усіяний голками товщиною в палець. Голки були не довгими, але міцними, покритими бурим слизом.

Озираючись в перший раз, хлопець, скориш за все, помітив це створіння, але не звернув на нього уваги, бо очікував побачити щось схоже на знайомих йому хижаків. І ось цей, з дозволу сказати, кактус, незрозумілим чином покинув місце зростання, і нісся на Сергія.
Забувши про меч, хлопчик відскочив убік і побіг, не розбираючи дороги.

І тут він помилився. Непомітний в густий жовтуватій траві камінь раптом виник з нізвідки та виявився прямо під ногами. Сергій зачепився за нього, не втримався і полетів на землю. І хоча він швидко скочив, щоб знову кинутися навтьоки, але кактус вже був поруч.
Хлопчик з жахом бачив, як здригаються товсті шипи, як змінюється їх колір з жовтуватого на темно-коричневий …

В повітрі щось промайнуло, з тонким дзвоном пролетіло, ледь не зачепивши Сергія, і пропало десь в траві. Кактус завмер. Поперек його навскіс з’явилася ледь помітна рожева смуга. Бордова жижа раптом виступила з неї, і кактус звалився на землю, розділившись на дві половини.

Сергій, все ще не вірячи в нежданий порятунок, дико озирався, шукаючи того, хто його врятував. Але марно. Степ була спокійною і пустельною. Легкий вітерець ліниво ворушив рудувату траву, звідкись долинало щось схоже на цвіркуна.
Кактус, що валявся під ногами, почорнів і став розвалюватися на шматки, стікаючи бурою сукровицею.

На ватних ногах Сергій обійшов місце, шукаючи те, що врятувало його, і знайшов сірий, блискучий диск з якогось металу, якій глибоко увійшов у твердий ґрунт. Насилу висмикнувши його, хлопчик з цікавістю став розглядати знахідку. Диск був досить важким для свого розміру і теплим. Окрайка його була гострою як бритва, а в центрі були три отвори, як видно, для зручності користування.
Сергій поклав диск у сумку з продуктами та водою та продовжив свій шлях.

Місцевість тим часом почала змінюватися. Все частіше траплялися великі дерева і невисокі пагорби, що зарослі кущами. Небо тим часом стрімко потемніло, змінюючись в кольорі, і ось вже сутінки змінилися повним мороком. На той час Сергій, зрозумів, що доведеться ночувати. Він влаштувався на одному з пагорбів, під великим, розлогим деревом.
На відміну від денного світила зірок було дуже багато: величезних, яскравих, ніколи не бачених досі. Запалилися вони так само раптово, як згас день. Ось тільки що світ був занурений в темряву і раптом небо замерехтіло міріадами сузір’їв, які розігнати пітьму та осяяли непевним світлом степ, або вже не степ, а просто рівнину.

Тиша вибухнула й пропала в хаосі звуків, що раптом з’явилися. І звуки ці були не просто лякаючи, а оглушливі. Сергій притулився до дерева і розмірковував, чи не залізти йому на нього, щоб сховатися в густій кроні. Але найближча гілка знаходилася досить високо, так що дострибнути до неї не було ніякої можливості. У цей час із тіні вийшло щось невимовне.

У мерехтливому світлі зірок хлопчик розгледів комаху розміром з теля, яка була закута в хітин. Комаха пересувалася на шести коротких, товстих, порослих рідким волоссям ногах і мала величезні серпоподібні щелепи та рухливі жовни, що закінчувалися гострими іклами.

Заціпеніння змінилося відчайдушним рухом. Гілка дерева раптом виявилася зовсім поруч і … отямився хлопчик високо над землею. Він стояв на одній товстій гілці та обхопив руками іншу. Це зовсім не зупинило тварюку. Спокійно, неспішно вона підійшла до дерева і без видимих зусиль стала підніматися по стовбуру.

Серце Сергія закалатало, туман поплив перед очима. І тут він згадав про меч, вихопив його та з усією сили вдарив комаху, яка вже встигла підібратися зовсім близько.
Гострий меч легко розрубав хітин і глибоко увійшов в тіло тварини. Лапи її засмикалися і відчепилися від дерева. Глухо об землю вдарилося тулуб. Сергій бачив, як з густої трави на нього накинулися комахи по дрібніше і вмить розірвали його на шматочки.

Ранок застав хлопчика сплячим. Він спав міцно вчепившись за гілку. Вітерець приніс прохолоду. Сергій прокинувся, зістрибнув на землю, озирнувся, обійшов навколо дерева. Нічого підозрілого не виявив. Хотів вже було продовжити шлях, але згадав, що нічого не їв ще з учорашнього обіду. В животі, як по команді забурчало.
Підкріпившись, він попив трохи води та побрів далі по стежці між пожухлою травою.

Далі буде
Попередня частина

TEXT.RU - 100.00%