Світ навколо нас дуже цікавий та різноманітний. І якщо уважно до нього придивитися, то можна отримати безліч корисної інформації про природні явища, про довкілля, а також про цікавих живих істот, що знаходяться з нами поруч.
А ще ми іноді не уявляємо свого життя без домашніх улюбленців. Тому сьогодні я розкажу вам про одного з них. Це буде історію появи папуги Гошки в будинку моїх батьків.
Багатьом з нас подобається слухати спів та щебет птахів, спостерігати за їх польотом із деякою заздрістю – ось вони літають, а ми не можемо. Але далеко не всіх птахів ми можемо уявити у вигляді домашніх улюбленців. А ось папуг – можемо!
Саме папуги і є тими птахами, яких виділяє людина з безлічі інших. І часом не тільки через те, що вони красиві та швидко прив’язуються до господаря, що розумні та живуть довго. Швидше за все найцінніша якість папуг, гідно оцінена людиною, це їхня здатність говорити та імітувати різні звуки. Папуги можуть дражнити й передражнювати не тільки людину, але й імітувати гавкіт собаки, іржання коня, скрип дверей і ще багато цікавих звуків можна почути з дзьобиків цих симпатяг.
І хоча часом здатність копіювати окремі звуки мають не тільки папуги, а й ворона, сорока, Майн, шпак, все ж наймайстернішими наслідувачами залишаються саме папуги.
Я завжди з цікавістю дивлюся відео, на яких домашні улюбленці – папуги розмовляють, сперечаються, копіюють різні звуки, а іноді навіть цілком осмислено відповідають на поставлені запитання. І завжди розчулююсь при погляді на цих милих пташок.
Правда вдома б я не наважилася тримати папугу. Можливо, тому що мені нехтує сама неволя птаха, це все ж клітина. Можливо, мене не влаштовує те, що не можна птаха просто взяти на руки або погладити як кішку йди собаку, погратися. А можливо, тому що я не маю досвіду спілкування з птахами. І тому мені здається, що це буде мені не під силу.
А от у моїх батьків майже 14 років прожив хвилястий папужка Гошка. Розповім історію появи його у будинку батьків.
ПРОПОНУЄМО ПРОЧИТАТИ: Птахи, які живуть поруч з нами
Мама постійно говорила мені, що хоче, щоб у будинку була якась жива домашня істота. Про котів вона й слухати не хотіла. Собачку б завів із задоволенням, але з собачкою треба гуляти, а у мами дуже хворі ноги, тому цей варіант теж не влаштовував. Тоді я запропонувала завести пташку. Ідея припала батькам до душі.
Так у будинку з’явився Гошка, котрий став улюбленим членом родини. Як тільки всі збиралися за столом, він обов’язково прилаштовувався поряд. Спочатку він уважно слухав нас, а як тільки ми затихали, розпочинав свій виступ. І хоч спеціально говорити ми його не вчили, він розповідає нам багато цікавого. Інтонації, тембр голосу – мами. Вона з ним часто розмовляла.
Гошка – розумний папуга. Якщо батьки лягли вдень відпочити, у квартирі – повна тиша. Гошка їм не заважав, мовчав. Але варто було тільки одному з батьків підвестися, як починалася радісна балаканина. Відчувалось, що довго мовчав!
Коли батьки йшли їсти на кухню, Гошка летів за ними. Чекав на краєчку столу, поки мама розіллє або розкладе по тарілках їжу, і тут же неодмінно влаштовувався на обідку тарілки. Їв він далеко не всі. Тому спершу оглядався і «принюхувався» до їжі – я так гадаю, бо створювалося враження, що дзьобик тикався у вміст тарілки, але не торкався його.
Якщо їжа подобалася, папуга посувався ближче і починав їсти. Якщо ні – перебирався до тарілочки з нарізаним хлібом і починав клювати шматочок із середини – роздрібнюючи його на дрібні складові.
Якщо їжа гаряча, наприклад борщ або суп з макаронами, які він дуже любив, то папуга терпляче чекав, коли мама чи тато запропонують йому їжу в ложці, потім підходив до ложки й їв з неї неквапливо.
ПРОПОНУЄМО ПРОЧИТАТИ: Вірш для дітей про Гнома та про його секрет щастя
А ще Гошка любив купатися у склянці води. Склянку батьки наливали до верху. Папуга сідав на самий краєчок і крильцями підіймав стовп бризок, видаючи при цьому захоплені вигуки на кшталт “Ух ти!”. Потім скуйовджував пір’я і струшувався.
І ще Гошка любив багато говорити. Він знав багато слів, але вони йшли упереміж зі словами невідомими, в яких ми могли визначити лише інтонацію, а так це просто був набір звуків для нас.
Іноді у папуги виходили цілі фрази. Наприклад, він чудово вимовляв: «Бабусю, чай питимеш? Ну йди!”
Або «Гошка хороший хлопчик, розумний хлопчик. Шурик!» – кричав папуга.
Іноді це були окремі слова, іноді просто незрозуміла абракадабра, але з дотриманням усіх інтонацій моєї мами – образа, радість, окрик, сміх, обурення… По суті начебто незрозуміло, про що пташка лопоче, але кому наслідує зрозуміло на всі сто відростків.
Ось такий чудовий папуга Гошка жив у будинку моїх батьків! А у вас жив у хаті папуга? Якщо ні, то можливо, прочитавши цю невелику розповідь – історію про появу папуги в будинку моїх батьків, ви схочете завести собі такого чудового вихованця.
