Ми продовжуємо нашу цікаву подорож гарячими, безкрайніми та загадковими пустелями нашої планети. Ми вже знаємо, що пустеля — це не просто купа піску, а справжній мегаполіс, де кожен мешканець має свої унікальні суперсили.
Сьогодні ми познайомимося з новими героями. Деякі з них пухнасті й кумедні, інші — великі та сильні, а дехто вміє так майстерно ховатися, що помітити його — справжнє везіння. Готові? Тоді вирушаємо на пошуки пригод!
Піщанка — маленький підземний будівник
Сусідами сурикатів та інших великих тварин часто є піщанки. Це крихітні гризуни, які зовні схожі на суміш мишки та тушканчика. У них довгий хвостик із симпатичним пухнастим пензликом на кінці та великі блискучі очі.
Як така маленька й тендітна істота виживає у спеці? Дуже просто — піщанка є чудовим архітектором. Вона будує під піском цілі підземні містечка з довгими лабіринтами, спальнями та коморами для їжі. Глибоко під землею температура завжди приємна й прохолодна, тому вдень піщанка спокійно спить у своєму затишному ліжечку з сухої трави.
На пошуки їжі — насіння рослин, травинок та комах — піщанка виходить лише вночі, коли пустеля охолоджується. Ці звірята неймовірно економні: вони майже не втрачають вологу з організму і отримують усю необхідну рідину виключно з сухого насіння, яке знаходять. Воду в чистому вигляді вони можуть не пити взагалі ніколи в житті!
Сірий варан — пустельний «дракон»
А тепер познайомимося з одним із найбільших мешканців пісків — сірим вараном. Це величезна ящірка, довжина якої разом із хвостом може бути більшою, ніж довжина вашого ліжка (до 1,5 метра)! Через такі розміри та грізний вигляд варана часто називають маленьким пустельним драконом.
Варан — хижак. Він дуже швидко бігає на своїх міцних лапах і вміє спритно лазити по деревах чи кущах, якщо вони трапляються в оазисах. Шкіра варана вкрита міцною лускою сірого або пісочного кольору, що робить його абсолютно непомітним серед дюн та каміння.
Головна суперсила варана — його довгий роздвоєний язик. Варан постійно висуває його з рота, але не для того, щоб когось налякати. За допомогою язика він «нюхає» повітря та пісок. Язик збирає найменші частинки запахів і підказує варану, де заховався обід або де міститься найближча прохолодна нора. Взимку, коли в пустелі стає занадто холодно, варан засинає у глибокій норі аж до самої весни.
Пустельна кобра — королева маскування
Поруч із варанами в пустелях Африки та Азії живе єгипетська (або пустельна) кобра. Це велика, красива і дуже небезпечна змія.
Кобри відомі тим, що в разі небезпеки вони вміють піднімати передню частину тіла високо над землею і розширювати шию, утворюючи так званий «капюшон». Це їхній спосіб сказати: «Не підходь до мене, я сильна!».
Пустельна кобра — нічна мисливиця. Вдень вона ховається від палючого сонця в покинутих норах гризунів або під великими скелями. Її гладка луска дозволяє їй беззвучно сковзати по гарячому піску, не створюючи жодного шуму.
Кобра чудово бачить у темряві й полює на мишей, піщанок та дрібних ящірок. Вона ніколи не нападає на людей першою, а лише захищається, якщо на неї випадково наступити, тому в пустелі завжди треба дивитися під ноги.
Тарантул — волохатий мисливець
Якщо ви думаєте, що павуки живуть лише в куточках кімнат або в лісі, то ви здивуєтеся! У пустелі живе один із найбільших павуків у світі — тарантул.
Пустельні тарантули вкриті густими волосинками пісочного або коричневого кольору. Ці волосинки — не для краси. Вони допомагають павуку відчувати найменші коливання повітря та землі. Якщо поблизу пробіжить маленький жучок, тарантул дізнається про це миттєво.
Тарантули не плетуть великих сіток між деревами, як звичайні павуки. Замість цього вони викопують вертикальні норки в землі, вистилають їх зсередини м’якою павутиною і чекають там на здобич. Коли сонце сідає, тарантул обережно визирає зі свого будинку.
Завдяки восьми очам він чудово бачить у темряві! Його отрута небезпечна для комах, але для людини пустельний тарантул не є смертельним, хоча його укус дуже болючий, схожий на укус оси.
Чи живуть антилопи в пустелі? Знайомтеся — адакс!
Коли ми уявляємо антилопу, то думаємо про зелену траву та ліси. Але є одна особлива антилопа, яка обрала своїм домом найспекотнішу пустелю світу — Сахару. Її звати аддакс, або пустельна антилопа.
Адакс — справжнє диво природи. Вона має великі, красиві закручені роги, схожі на штопори. Але її головний секрет ховається в копитах. Вони у аддакса дуже широкі та пласкі. Коли антилопа крокує пустелею, її копита розсуваються в боки, працюючи як справжні снігоступи. Завдяки цьому аддакс легко ходить по глибоких і м’яких піщаних дюнах і ніколи не провалюється!
Шерсть цієї антилопи вміє змінювати колір: влітку, коли дуже гаряче, вона стає майже білою, щоб відбивати сонячні промені й не перегріватися. А взимку шерсть темнішає до сіро-коричневого кольору, щоб збирати перше ранкове тепло.
Як і багато інших пустельних тварин, аддакс може місяцями не пити воду, отримуючи вологу з рідкісних пустельних кущів.
Кенгуру в пустелі? Так, це рудий кенгуру!
Багато хто вважає, що кенгуру живуть лише на зелених луках Австралії. Але це міф! Найбільший кенгуру у світі — Великий рудий кенгуру — живе саме в сухих, напівпустельних та пустельних районах Австралійського континенту, де дуже мало води й дерев.
Як же цей велетень рятується від пустельної спеки? Рудий кенгуру придумав дуже хитрий спосіб. Коли стає занадто гаряче, він починає лизати свої передні лапки. На лапках у кенгуру є багато кровоносних судин. Коли слина випаровується з хутра, вона охолоджує кров, яка тече по всьому тілу. Це працює як внутрішній душ!
Вдень кенгуру відпочивають у затінку рідких кущів або низьких дерев, а подорожують пустелею ввечері та вночі. Вони можуть стрибати на величезні відстані в пошуках соковитої трави, розвиваючи швидкість автомобіля!
Як рослини допомагають тваринам?
Тварини не змогли б жити в пустелі, якби там не було рослин. Найвідоміша рослина пустелі — це кактус. Кактуси замість листя мають колючки, щоб через них не випаровувалася дорогоцінна вода. Всередині кактуса ховається багато соковитої м’якоті.
Тварини та птахи пробивають товсту шкіру кактусів, щоб утамувати спрагу, а деякі птахи, наприклад, пустельні дятли, навіть роблять у великих кактусах дупла і виводять там пташенят, як у будиночках.
Чому тваринам подобається в пустелі?
Природа дуже мудра. Вона дала кожній тварині пустелі саме те, що їй потрібно для щасливого життя.
Наприклад:
- Верблюду — горби з поживними речовинами;
- Лисичці фенек — великі вушка-кондиціонери;
- Тушканчику — пружинисті лапки;
- Ящірці молох — шкіру, що збирає воду.
- Антилопі – широкі та пласкі копита для пересування по пескам
- Варану – роздвоєний язик, щоб “нюхати” повітрі та пісок.
- Піщанці – спроможність рити глубоки підземні тунелі та добувати необхідну вологу з сухого насіння.
Тепер ви знаєте, що пустеля — це дім для дуже різних і дивовижних істот. Тут є і дружні сурикати-вартові, і гігантські кенгуру-стрибуни, і витривалі антилопи. Кожна з цих тварин доводить: якщо ти маєш розумні пристосування та знаєш секрети природи, тобі не страшні жодні труднощі й жодна спека!
Тому пустеля для цих тварин — це зовсім не страшне місце, а рідний, затишний і улюблений дім!
