Повчальна казка про примхливу Принцесу і про чарівну Квітку, яка ціною свого життя врятувала красу Принцеси, а також навчила Принцесу бути доброю і щасливою.

***
Жила – була Принцеса. Справжня, казкова. І така ж гарна, як про них пишуть у книжках. Тобто білява, з тонесенькою талією та великими блакитними очима. У королівстві, де вона жила, всі тільки й говорили про її красу. Тільки Принцеса була завжди незадоволена. То трон їй поставили жорсткий, то шоколад надто гіркий. І бурчала вона цілодобово.

А ще вона почула якось від хлопчика, що біг за її каретою, голосні слова і така в них була злість і якась дивна сила, що Принцеса збагнула, якщо їх у королівстві вживати, то її точно всі злякаються й від цього ще більше любитимуть.
Так вона й почала робити.

Щось їй не так, тут же кричить:
– Ти виродок, худоба безмозка.
І слуги одразу розступаються, а батюшка одразу питає, чи не дозволить вона чогось особливого. Бо дуже вже лютує.
Принцеса і зрозуміла, що в злих словах є велика сила і стала використовувати їх постійно.

Але одного разу сталося ось що. Пішла білява Принцеса, як завжди, ображаючи й штурхаючи всіх, до свого улюбленого саду. Тут вона могла побути сама і помилуватися лебедями, що плавали в ставку.
Як завжди, проходячи знайомою дорогою, вона зненацька помітила нову екзотичну Квітку. Квітка була така гарна!

Принцеса нахилилася над нею, вдихнула його аромат та вимовила: «Звідки ти, Чудо-Квітка?»

А Квітка їй відповіла людським голосом, що прилетіло її насіння з далекої Галактики, щоб допомогти мешканцям Землі вирішити їхні численні проблеми. І, якщо потрібно, давати поради. Мовляв, місія її така.

Подружилися Принцеса та Квітка. І король-батюшка став у сад заходити, всі поради питати, як справи державні вести розумно та правильно. І стало це царство зразково-показовим.

Зі всього світу поїхали сюди посли, щоб отримати указ, як краще жити, як правильно справи робити. Ось тільки про Принцесу почали говорити менше. І про її красу теж. Хоча вона, як і раніше, була дуже гарненька.

Почала ображатись Принцеса.
Прийде до Квітки і починає:
– Я думала ти тільки мене любитимеш, тільки мені одній допомагатимеш. А я вже бачу, що скоро для мене в тебе й часу не буде. Всі ці посли та ледарі з інших країн…

І так почало повторюватися щодня. Принцеса все більше і більше була незадоволена, все більше і більше звинувачувала тих, хто забирає в неї її кохану Квітку.
Якось вона прокинулася в поганому настрої.

– Ах, я прокинулася, а кава ще не готова? Де ця нероба служниця? А де моя нова сукня, батько вчора наказав цим негідникам розшити її бісером? І що сьогодні хмари такі брудні наповзли, весь замок стоїть, як у чорнилі?

Принцеса бурчала і чортихалася. Всім з ранку від неї дісталися образи і навіть тумаки.
– Та що це зі мною сьогодні? — подумала Принцеса. — Піду запитаю поради у цієї бридкої Квітки. Через неї мене стали менше любити. Усі тільки нею захоплюються.

Ішла парком Принцеса і нічого її не тішило. Ні смарагдова трава, ні золоті рибки, ні граціозні лебеді. І її чудова Квітка, коли вона підійшла ближче, виявилася зів’ялою і майже неживою.

– Що з тобою? – запитала Квітку Принцеса.
– Я – твоя душа, – відповіла Квітка. – Сьогодні ти мене остаточно вбила. Я більше не зможу допомогти нікому. Єдине, що я ще в змозі, це зберегти твою красу за умови… Але спочатку подивися на себе в дзеркало.

Принцеса глянула й обімліла. З дзеркала на неї дивилася зла страшна відьма вся в зморшках і з перекошеним ротом.
– Хто це? – скрикнула Принцеса.
– Це ти, – відповіла Квітка, – Такою ти станеш за кілька років, якщо використовуватимеш грубі слова, наповнені злою міжпланетною силою. Ці слова надсилають вам із Галактик, які хочуть зруйнувати земну красу та завоювати ваш світ. У цих словах і звуках величезна сила, що руйнує. Вони знищують все, а насамперед саму людину. Ти хочеш стати такою?

– Ні, – прошепотіла Принцеса.
– Тоді запам’ятай, твоя краса буде при тобі, але якщо ти навіть ненароком вимовиш грубе слово, ти перетворишся на ту, що дивиться на тебе з дзеркала.
І з цими словами Квітка померла.

Довго плакала Принцеса і поливала сльозами померле тільце Квітки. Вона плакала і просила пробачення.

З того дня Принцеса дуже змінилася. Вона прокидалася з радістю, обсипала поцілунками татко, дякувала всім, хто допомагав їй протягом дня.
Вона вся світилася світлом та щастям. Весь Світ знову заговорив про її красу. І не тільки зараз всі ще говорили й про її чудовий та легкий характер. І незабаром знайшовся той, за кого вона вийшла заміж. І з ким була дуже щаслива.

Тільки обов’язково щодня Принцеса ходила у куточок саду з кришталевим відерцем. Вона поливала невидиму Квітку і вірила, що якось тут з’явиться новий паросток.
Адже якщо любиш і поливаєш, то квіти можуть прорости знову, бо кількість Добра у Світі має збільшуватися. Про це Принцесі сказала на прощання Квітка, і Принцеса в це щиро повірила.