Близько 40 тисяч років тому Азію та Австралію розділяла лише вузька протока. Для давніх мандрівників, які шукали нові джерела їжі, рішення переплисти до Австралії було надзвичайно ризикованим. Вони використовували крихітні човники з очерету та орієнтувалися лише за напрямком польоту птахів.
Для європейців материк Австралія залишався невідомим ще довгий час. Льодовики, які розтали під час чергового потепління, надовго ізолювали Австралію від решти світу.
Лише на початку 17 століття голландські мореплавці відкрили цей материк, назвавши його Новою Голландією. Згодом знаменитий англійський капітан Джеймс Кук детально дослідив Австралію і проголосив її володінням британського короля. Лише у XIX столітті найменший материк отримав назву «Австралія», що означає «південна земля».
Тваринний світ Австралії значно відрізняється від фауни інших континентів. Багато тварин, як-то кенгуру, коала, качкодзьоб чи птах рибалочка-реготун, можна зустріти лише тут.
Кенгуру та коалу називають сумчастими через те, що вони носять своїх малят у кишеньці майже шість місяців. Їхні малюки народжуються крихітними, як черв’ячки, і тому природа забезпечила їх надійним прихистком у вигляді теплої сумочки на маминому животі.
Коала проводить більшу частину свого життя на деревах, харчуючись виключно листям евкаліпта.
Качкодзьоб, хоча і є ссавцем, відкладає яйця. Мати-качкодзьоб годує своїх малят молоком, яке виділяється прямо зі шкіри, а не з сосків, як в інших ссавців. Маленький качкодзьоб важить лише один кілограм, але дуже ненажерливий: його раціон, який включає рачків, черв’яків та жаб, обходиться зоопарку дорожче, ніж утримання слона!
ПРОПОНУЄМО ПОЧИТАТИ: Австралія – найменший материк у Світі (загальні відомості)
Хто винайшов бумеранг
Австралійські аборигени займалися полюванням на великих тварин, таких як крокодили, кенгуру та тюлені.
Варто зазначити, що “аборигени” – це не назва народу і не прізвисько. Цим словом називають корінного мешканця будь-якої місцевості.
Їхньою зброєю були списи та ломаки. Вони не займалися землеробством і не вирощували фрукти, овочі чи інші корисні рослини. У них не було домашніх тварин – навіть собак їм привезли перші європейці.
З часом собаки розплодилися і здичавіли, що призвело до появи в Австралії дикого собаки динго. Усі знаряддя аборигени виготовляли з каменю, черепашок, кісток і дерева. Нитками слугували жили тварин, а вогонь добували тертям двох деревинок. Одягом для аборигенів були шкури кенгуру, хоча частіше вони ходили голими, адже в Австралії дуже тепло.
Головною зброєю австралійських аборигенів, як і давніх людей, були списометальник та бумеранг. Це дуже давні види зброї, старшими за які є лише спис, лук і стріли.
Списометальник – це особливий пристрій для метання: ледь зігнута, оброблена дерев’яна дощечка завдовжки близько 60 сантиметрів. На одному кінці цієї дощечки видовбували заглиблення, куди закріплювали стрілу або короткий гострий спис-дротик. Різко викинута з-за плеча мисливця, списометальник збільшував дальність і швидкість польоту стріли майже вдвічі.
Бумеранги – особливі метальні палиці, які використовували для полювання на птахів. З великою швидкістю, обертаючись, бумеранг збивав птаха, описуючи в польоті дугу, і повертався до руки мисливця.
Коли європейці відкрили “південну землю”, Австралію, їм вдалося захопити цілий материк. Але для аборигенів прихід “білих людей” став справжнім лихом. Корінні мешканці Австралії жили ще в кам’яному віці, а європейці вже мали гармати та рушниці.
Попри те, що європейці могли багато дізнатися від аборигенів про своє власне минуле, їх не цікавило життя корінних мешканців Австралії. Існує легенда, що навіть назва найвідомішої австралійської тварини, символу держави Австралії, кенгуру, з’явилася через непорозуміння.
Моряки з корабля Джеймса Кука запитали англійською в аборигенів, що це за чудернацька тварина. Аборигени, схвильовані, повторювали: “Кен-ге-роо”, що їхньою мовою означало “Чого хочуть білі люди?”. Англійці подумали, що це назва тварини, і відтоді сумчастого ссавця почали називати “кенгуру”.
Наприкінці 18 століття англійці заснували в Австралії перше поселення. Його мешканцями стали арештанти, які відбували покарання за крадіжки або вбивства. До середини 19 століття англійці постійно відправляли до Австралії кораблі, заповнені каторжниками.
Це були тяжкі часи для аборигенів. Багато з них загинуло від хвороб, завезених європейцями, інші померли від голоду та важкої праці. Хоча нині держава Австралія вважається зразком ставлення до природи, і аборигенів ніхто не вбиває, корінних жителів найменшого материка на Землі залишилося дуже мало.
