Серед усіх тварин-ссавців наші найближчі родичі це мавпи. За будовою тіла мавпи схожі на людей. Вони мають чіпкі кінцівки з п’ятьма довгими пальцями не лише на руках, а й на ногах, і замість кігтів на пальцях нігті.
У світі існує багато видів мавп.
Найближчими родичами людини є людиноподібні мавпи: орангутанги, горили, гібони та шимпанзе. Людиноподібні мавпи – одні з найрозумніших тварин. Вони мають чудову пам’ять і вміють користуватися своїм досвідом.
[su_row][su_column size=”1/2″ center=”no” class=””]
[/su_column]
[su_column size=”1/2″ center=”no” class=””]
[/su_column]
[/su_row]
Найбільшою людиноподібною мавпою є горила. Самці горили досягають більш ніж двометрового зросту й ваги близько 300 кілограмів.
Характер у горил складний. Ця мавпа любить волю і вміє себе захистити. Навіть прямий погляд у вічі горила сприймає за виклик.
У разі небезпеки вона безстрашно кидається на ворога. При цьому горила корчить страшні гримаси, блискає очима, б’є себе в груди, наче в барабан, і ревіння її нагадує віддалений гуркіт грому.
Орангутанги також великі мавпи, вагою до 100 кілограмів. Вони мають дивовижну силу. За характером орангутанги розсудливі, неквапливі та обережні, але за поведінкою зовсім непередбачувані.
[su_row][su_column size=”1/2″ center=”no” class=””]
[/su_column]
[su_column size=”1/2″ center=”no” class=””]
[/su_column]
[/su_row]
Гібон вправно перескакує з гілки на гілку. Його можна вважати справжнім чемпіоном зі стрибків. Розгойдавшись на своїх довгих руках, невеличкий від природи гібон може запросто подолати відстань у 14 метрів.
Але, мабуть, таки найрозумнішими й найкмітливішими серед мавп є шимпанзе. Коли їм не до сміху, вони плачуть, коли весело усміхаються, при зустрічі хапають одне одного за руки, а після тривалої розлуки обіймаються.
Шимпанзе живуть сім’ями по п’ятнадцятеро в кожній. Головним у них вважається досвідчений самець-вожак, його всі слухаються. Кажуть, що під час ворожих нападів шимпанзе намагаються винести з поля бою не тільки своїх поранених, а й загиблих. А ще шимпанзе рухливі й допитливі.
Завжди вони що-небудь вишукують, розглядають, хапають, зривають та надкушують, щоб згодом це з’їсти або викинути. Зовсім як малі діти!
ПРОПОНУЄМО ПОЧИТАТИ: Про милих мавп
Перетворення мавпи на людину (одна з гіпотез)
У світі дикої природи виживають лише найсильніші. Кожна тварина ще змалечку мусить добре рухатись, а при потребі ховатися від сильніших за себе.
Зайцю необхідно мати відмінний слух, аби вчасно почути наближення вовка, і швидко бігати. А вовкові, у свою чергу, ніяк не обійтися без чудового нюху та спритності, щоб не померти з голоду і спіймати, наприклад, зайця.
Отож навчатися доводиться всім. І ніхто не питає тварин, чи подобається їм наука виживання, чи ні. Зуміють опанувати цю науку – будуть жити, не вдасться опанувати загинуть.
Усіх корисних навичок тварини набувають поступово, протягом багатьох поколінь.
На щастя, природа подбала про те, щоб кращі звички були міцно
«записані» в організмі.
Нам уже відомо, що всі живі істоти складаються з клітин. Кожна клітина містить дві закручені ниточки, спіралі, з особливої речовини. Цю речовину зручніше називати скорочено ДНК (її повна назва задовга і не кожен її вимовить: дезоксирибонуклеїнова кислота).
Спіраль ДНК надзвичайно важлива частина клітини: вона відповідає за пам’ять клітини та передачу всіх ознак істоти з покоління в покоління.
У природі все напрочуд точно розраховано: у найкмітливіших тварин і малята виростають тямущими та пристосованими до труда. Наприклад, змінився клімат і деяких мавп це змусило більше пересуватися по землі. Зникла потреба у хвості. Отож він і зник.
Для збирання плодів найтямущі мавпи почали частіше використовувати руки. Спритність рук дала поштовх розвитку мозку, а розвинений мозок, порозумнішавши, віддавав усе точніші накази рукам.
Якось одна розумна і смілива мавпа зважилась ухопити камінь відігнати нападника. Для цього їй довелося стати на ноги. Інша кмітлива мавпа навчилася так влучно кидати каміння, що збивала з дерев смачні плоди, до яких її родичам було зась.
З часом деякі мавпи вже помітно відрізнялися від загалу. Розпочався довгий і нелегкий шлях перетворення мавпи в людину. Природа затіяла цей великий дослід приблизно 15 мільйонів років тому. Знадобилося понад 10 мільйонів років, аби випробувати й відібрати найкращі зміни в будові тіла й мозку мавп.
І ось близько 5 мільйонів років тому на нашій планеті з’явилася нова істота. Це була вже не мавпа, але ще й не зовсім людина.
Ці незнайомці зростом близько 1 метра 25 сантиметрів, з мозком, більшим, ніж у шимпанзе, мали дивовижну здатність: вони ходили прямо!
