Сімейство псових. Загальна характеристика та представники

Багато років тому людина приручила собак і тепер вони стали невід’ємною частиною нашого життя. Сьогодні поговоримо про сімейство псових, до якого і належать наші улюбленці.

Але для початку поговоримо про загальні характеристики сімейства, а потім про деяких диких його представників.

Псові, чи собачі, чи вовчі – сімейство ссавців загону хижих. Сімейство поєднує типових хижаків, як правило, великого та середнього розміру.

Загальні характеристики сімейства псових

Основні ознаки сімейства включають:

Розмаїтість розмірів тулуба, починаючи від 18-22 см (у фенека) та 50 см (у дрібних лисиць) і досягаючи 160 см (у вовка).
Тіло подовжене, з витягнутою головою та стоячими вухами.
На передніх лапах зазвичай п’ять пальців, на задніх – чотири; однак у гієновидних (гієноподібних) собак може бути чотири пальці на передніх лапах, а домашні собаки іноді мають по п’ять пальців на задніх лапах.
Пазурі є тупими, не втяжними.
Хутро густе і, як правило, пухнасте. Хвіст має значну довжину та виглядає більш або менш пухнастим.
Забарвлення хутра може бути дуже різноманітним: від однотонного до крапчастого, плямистого, іноді виражено яскравого.
Сімейство налічує 3 під-сімейства, 14 родів та 31—37 нині живих видів. Підродини: вовчі, собачі, великовухі лисиці.
Поширені на всіх материках, за винятком Антарктиди.
Деякі види псових є об’єктами хутрового промислу та звірівництва.

Представники сімейства псових

Зараз ми поговоримо лише про деяких, найяскравіших, представників сімейства псових.

Вовк звичайний

Вовк мешкає в деяких районах Аляски та Канади, північних районах США, Європі, Азії та на Близькому Сході.
Тривалість життя – до 16 років.
Основна їжа – бізони, олені, лосі, дикі свині, бобри, гризуни, птахи, а також горіхи та ягоди. Не гидують і падалью.
Розміри тіла без урахування хвоста від 1 до 1,6 м, довжина хвоста – 36-40 см. Вага 18-45 кг. Самки зазвичай легші за самців.
Вовки «чують» голоси один одного на відстані 15 км! За рухом хвоста вовка можна здогадатися про настрій тварини.
У вовків міцні гострі ікла та потужні щелепи, завдяки яким тварини легко відокремлюють м’ясо від кісток видобутку. Хватка зубів вовка у 2 рази сильніша, ніж у звичайного собаки. Великі лапи з перетинками дозволяють вовку не провалюватися в сніг. При бігу вовк спирається на пальці.
Верхній шар довгих волосків хутра вовка відштовхує бруд і воду, а густе підшерстя – зігріває хижака.
Вовчиця виношує дитинчат 62 дні та зазвичай дитинчата народжуються навесні. Перші 15 днів вони не бачать і не чують. Вперше вовченята залишають лігво через три тижні після народження.

Песець

Песець, або полярна лисиця – невеликий хижак, що має довгу густу шерсть, живе у найсуворіших кліматичних умовах тундри. Песці живуть у парах, але взимку розходяться для полювання на їжу. Вони мають високорозвинений слух і нюх, тоді як зір зазвичай менш розвинен.
Молодь песців народжується з темним димчасто-бурим хутром. У кожному виводку може бути від 8 до 12 щенят, але іноді у норах можна знайти 20 або навіть 40 молодих, оскільки песці часто “усиновлюють” чужих дитинчат. Дитинчата песця народжуються на світ сліпими, а прозрівають лише на 9-18 день після народження.
Молодняк залишає своїх батьків наприкінці осені чи на початку зими, це приблизно через 4 місяці після народження. Але до наступного літа вони повертаються до своїх батьків і допомагають виховувати їхнє нове потомство.
Взимку песці переслідують білих ведмедів, щоб нагодувати себе залишками їхньої їжі.
Песець є всеїдним, включаючи до свого раціону приблизно 125 видів тварин і 25 видів рослин. Однак, основну частину його раціону складають дрібні гризуни, зокрема лемінги, а також птахи.
У дикій природі ці тварини мають середній термін життя від 6 до 10 років.

Чепрачний шакал

Чепрачний шакал має рудувато-сірий колір хутра, проте на спині цей колір відрізняється темним волоссям, утворюючи чорний чепрак, який простягається до хвоста. Тіло цього виду має довжину від 75 до 100 см, хвіст приблизно 30 см, а висота у холці становить 50 см. Вага чепрачного шакала може сягати до 21 кг. Характерною рисою є стоячі вуха.
Тварина водиться у деяких частинах Південної та Східної Африки.
Дорослі особини вибирають пару на все життя.
Їсть усе, що йому трапляється: ящірок, птахів, падаль, навіть риється у смітниках.

Дикий собака динго

Дикий собака динго є підвидом звичайного домашнього собаки, але яка проживає на вільності протягом кількох тисяч років.
Виглядаючи як добре пропорційний представник середнього розміру собаки, динго має висоту в холці від 47 до 67 см, довжину тіла з головою від 86 до 122 см та довжину хвоста від 26 до 38 см. Його вага коливається в межах від 10 до 19 кг.
Хутро у динго коротке й густе, і його типове забарвлення охоплює відтінки іржаво-рудого або рудо-бурого, зі світлішим відтінком на морді та череві.
Подібно до звичайного вовка, динго використовує виття як засіб спілкування та відлякування чужинців.

ПРОПОНУЄМО ПОЧИТАТИ: Візьми мене з собою (вірш для дітей про маленьке цуценя)

Фенек

Фенек – це мініатюрна лисиця з унікальною зовнішністю, яка отримала своє ім’я від арабського слова “fanak”, що перекладається як “лисиця”. Цей звір населяє пустелі Північної Африки.

За розмірами фенек менший від домашньої кішки. Висота в холці становить 18-22 см, довжина тіла – 30-40 см, довжина хвоста – до 30 см, а вага – до 1,5 кг.

Великі вуха фенека, що досягають 15 см завдовжки, виконують функції як орган слуху, так і засіба охолодження тіла в спекотний період дня.

Лисиця звичайна

Лисиця звичайна є найбільш поширеним та розповсюдженим видом лисиць. Загальна довжина тіла коливається від 60 до 90 см, хвіст може досягати 40-60 см, а вага варіюється від 6 до 10 кг.

Цей вид поширений на всій території Європи, Північної Африки, в значній мірі Азії та в Північній Америці від арктичних зон до північного узбережжя Мексиканської затоки.

Забарвлення та розміри лисиць можуть відрізнятися в різних регіонах. Загалом існує від 40 до 50 підвидів, не враховуючи менших форм. У дикій природі лисиці живуть не більше семи років, але в неволі можуть жити до 20-25 років.

Койот

Латинська назва виду означає “собака, що гавкає”. Довжина тіла цього виду коливається від 75 до 100 см, довжина хвоста приблизно 30 см, висота в холці становить 50 см, а маса може варіюватися від 7 до 21 кг.
Забарвлення хутра має відтінки бурого кольору з чорними і сірими вкрапленнями , і дуже світле на череві. Чорний кінець хвоста є характерною ознакою. Морда койоту має більш витягнуту і гостру форму, порівняно з вовком, і нагадує лисячу.
Поширений в Північній Америці, від Аляски до Панами. Існує 19 підвидів цього виду.
Здатний стрибати у 2-4 м завдовжки та бігти зі швидкістю 40-50 км/год. Живе до 10 років на волі та 16—18 років у неволі.

Гієноподібний (гієновидний) собака

Гієноподібний собака – у перекладі з латинської означає «розмальований вовк». Довжина тіла близько 1 м, хвоста до 40 см, висота в холці до 78 см, важить він 18-36 кг.
Гієноподібний собака здатний за один раз з’їсти до 9 кг м’яса.
Хутро у гієноподібного собаки грубе, коротке і рідке; місцями на тулубі просвічується чорна шкіра. Хвіст пухнастий, довгий. Забарвлення унікальне для кожної особини.
Гієноподібний собака здатний розвивати на довгих дистанціях швидкість до 50-55 км/год.
Тривалість життя 9-10 років.

Ось ми і познайомились з деякими представниками сімейства псових и визначились з загальними характеристиками цього сімейства. Сподіваюсь, що ви дізналися багато нового та цікавого.