Ось і осінь прийшла, але ще тепло, і сонечко пригріває ласкаво, хоча дні стають коротшими, а вечора прохолодніше.

Але не це засмучує Антошку. Його засмучує те, що тепер на дачу можна буде приїжджати тільки на вихідних, тому що в цьому році хлопчик пішов до школи.
– Закінчилася безтурботне життя! – як сказала Антошина мама.

І хоча в школі Антошке сподобалося, але він ледве дочекався вихідних, щоб відправитися з батьками на дачу.

Як же красиво і весело на дачі! Урожай з городу був уже прибраний, і тепер можна було носитися по величезному полю, не боячись щось затоптати або поламати! І хлопчик насолоджувався свободою, пустував, скакав і радів теплому осінньому дню. А коли вже втомився бігати, відправився на прогулянку в мамин сад, який навіть восени радував різноманітними яскравими квітами.

Антошка помітив одну цікаву особливість. Виявляється, що милуватися квітами люблять не тільки люди, а й комахи. Тому що кожен раз, розглядаючи квіти, малюк неодмінно виявляв на них все нових мешканців. Хлопчик згадав, як минулого літа на ромашці виявив коника. Тоді він ще не знав, що це коник. І розглядаючи невелике зелененькі комаха, він тоді запитав у тата:
– А чому у нього поламані ніжки?

Папа тоді посміхнувся і пояснив, що ніжки у коника в порядку, просто вони так цікаво влаштовані.
Коник був крихітний в гарненькому зеленому фраку. У нього було три пари довгих ніг і такі цікаві рухливі оченята. Він був чимось схожий на богомола, але богомол був більший і виглядав страхітливо, а коника Антошка зовсім не боявся.

Зараз, проходячи по саду, Антошка раптом почув веселу тріскотню коника. Хлопчик посміхнувся і зупинився. Відразу згадалося літо і татів розповідь про те, як коник видає такі звуки.

– Коника часто називають маленьким музикантом, вірніше, скрипалем. – розповідав тато. – Роль музичного інструменту грають надкрила. На правому надкриллі знаходиться так зване дзеркальце — прозора перегородочка, оточена кільцевою жилкою. На лівому надкриллі знаходиться більш міцна непрозора перегородочка, по краях якої теж проходить жилка з маленькими зубчиками. Ця жилка грає роль смичка. Рухаючи надкриллями, коники видають звуки. Звуки можуть бути різними, кожен коник «звучить» по-своєму.
– А як же коники чують звуки, я не бачу у них вушок? – поцікавився тоді Антошка.
– Чують звуки коники за допомогою органів слуху. Але їх «вуха» знаходяться на ногах! Точніше на колінах передніх грудних ніг. Причому коники здатні сприймати звуки такої високої частоти, які не можуть сприйматися людьми.

А ще Антошка дізнався з розповіді батька, що коники дуже добре стрибають, але роблять це рідко і тільки в разі небезпеки. У всіх інших випадках вони сподіваються на своє вміння маскуватися.

Серед коників зустрічаються і хижаки й вегетаріанці, але для людей ці комахи не представляють небезпеки.

Коник затих. Антошка знову посміхнувся. Він наближався до квіткової клумби.
Може бути й сьогодні йому пощастить, і він виявить якусь незнайому комаху?

TEXT.RU - 100.00%