У житті кожного з нас з раннього дитинства з’являються люди, яких ми називаємо друзями. Хто ж такі друзі? Друзі – це особливі люди. З ними нам цікаво, добре та комфортно. Саме з ними ми можемо поділитись усім-усім: таємницями, переживаннями, радістю, сумнівами. Саме у друзів ми шукаємо підтримку та розуміння у будь-якій ситуації. Та й узагалі з друзями весело!
Але коли збираються разом двоє друзів – витівників, то сусідам від їхніх витівок доводиться іноді не солодко. Саме про таких двох друзів і піде розмова у вірші Давида Чорного.
З Гошей живемо – не тужимо
Вдома, як і в дитсадку.
З ним ми до того ж ще дружимо
Всім сусідам на біду:
Різних витівок запас
Для сусідів є у нас.
Хто, пофарбував цю лавку,
Та нікому не сказав?
Потім наш сусід Булавкін
Ледь костюм свій відіправ.
Хто сусіду дяді Вені
Солідолом намастив
Килимок, що під дверима?
Той упав…На щастя, жив…
Їжака із гострих цвяхів
Хто поклав у гаражів?
Дядько Клим пробив колеса
Й від обурення тремтів.
Хто в салат сусідці Наді
Кинув купу черв’яків?
І салат став не кошерним,
Став салат неїстівним…
Інших витівок запас
Предостатній є у нас.
Шкода, восени нам в школу,
Тобто в самий перший клас.
Тільки вся ця новина –
Не лякає нас вона,
Ми там дечого підучимо
І розкриймось сповна!
Автор оригінальної версії вірша (російською): Давид Чорний
Автор вільного перекладу вірша (українською): Лариса Олійник
