Хто винайшов сірники

Вперше люди добули вогонь багато тисячоліть тому. А чи знаєте ви, хто винайшов сірники та коли з’явилися вперше сірники, до яких ми звикли зараз? Якраз про це ми зараз і поговоримо.

Вогонь потрібен був людям постійно. Потрібно було постійно розводити багаття для обігріву та освітлення житла, для приготування їжі й відлякування хижаків. Тому стародавні люди протягом існування людства шукали різні види “сірників”. Наприклад, терли один об одного два шматки сухого дерева. Деревина нагрівалася в результаті тертя і самозаймалася.
Пізніше на зміну “деревним сірникам” прийшли “кам’яні сірники”: для отримання вогню людина висікала іскри з кременю і ними підпалювала сухе листя або гілочки.
Стародавні римляни дещо удосконалили ці “сірники”, підпалюючи від іскри, одержуваної в результаті стуку каменю об камінь, лучину, яку покривали сіркою. Пізніше, в середні століття люди підпалювали від іскри сухі ганчірки або мох, потім — використовували горючу речовину. Так з’явилося знамените кресало-запальничка в первозданному вигляді. Запальничка стала першим прообразом сірників і з’явилася вона на три роки раніше.

Сірники, які ми використовуємо зараз, були винайдені незабаром після виявлення хімічної речовини, займистого при дуже низьких температурах — фосфору.
Перші сірники були винайдені в 1681 році англійцем Робертом Бойлом. Він занурив лучину, покриту сіркою, в розчин сірки й фосфору. Але таки сірники дуже легко займалися і тому були небезпечними при використанні.

Але люди не зупинялися на досягнутому і шукали спосіб отримати сірники, які б не тільки виконували свою основну роль — розпалювати вогонь, але і були б безпечними для людини, що тримає їх в руці. І цього результату досяг англійський аптекар Джон Уокер. На папір він завдав товчене скло. Потім між складками цього паперу треба було просто чиркнути підготовленими вищеописаним способом сірниками. Але такі фосфорні сірники мали суттєвий недолік — білий фосфор був дуже небезпечний для здоров’я людей, що виготовляють сірники. Тому в 1906 році білий фосфор був заборонений міжнародним договором.Згодом у виробництві сірників стали використовувати неотруйний червоний фосфор.

Але по-справжньому безпечні сірники були вперше виготовлені в 1844 році у Швеції. Вони запалювалися тільки при терті певним чином по обробленій поверхні. При цьому всі необхідні хімічні компоненти наносили не на головку сірника, а на поверхню коробки. Саме об цю поверхню і можна було підпалити сірник. Це були абсолютно безпечні сірники. Їх можна було зберігати довгий час, і головне — вони не самозаймалися. “Запальна” функція включалася тільки при зіткненні з зовнішньою чиркає поверхнею.
Зараз у нас з’явилася можливість використовувати для розпалювання вогню різного виду запальнички: електричні, п’єзо — та п’єзоелектричні, а також запальнички, що працюють на газі. Але сірники продовжують залишатися важливими в нашому побуті для добування вогню.

Пам’ятайте:

З вогнем треба поводитися дуже обережно.

СІРНИКИ – НЕ ІГРАШКА.

Неправильне поводження з сірниками може призвести до пожежі!