Сойка та Сорока

Поступово над селом опускається ніч. Тихо навколо — лише зрідка сонно гавкає пес, якому щось наснилося. Або миша зашурхотить зерном, пробравшись в сарай з мішками. Виходиш на подвір’я, слухаєш тишу, дивишся на зірки, як раптом звідкись чується нявкання.

Ти встаєш і вдивляєшся в темряву. Ти точно знаєш — кішки зараз вдома, ну ось тільки-тільки своїми руками їм двері відкривала. Нявкання повторюється. Може, сусідський кіт забіг? Ти невпевнено кличеш:
– Кс-кс-кс, йди сюди, кицю …

І тут нявкання чується звідкись зверху і стрімко віддаляється в небо, немов кіт, який забрів у двір, раптово знайшов крила і вирішив переселитися на місяць.

Стає трохи моторошно — і ти поспішаєш піти в будинок, якомога далі від дивних літаючих котів.
Насправді, нічого страшного в цьому немає, навіть дивного нічого. Тому що вночі нявкала не кішка, а птах. Так-так, є така пташка — майстриня обманювати. Особливо відрізняються здатністю імітувати звуки самці сойок. Вони наслідують всьому, що чують.

Кажуть, що сойка може наслідувати звуки, які видає курка-квочка і підманювати до себе курчат. Так, сойка частково хижачка. Вона, звичайно, харчується і різними ягодами, зернятками, жолудями. Але при цьому не гребує комахами, дрібними ящірками, яйцями й пташенятами інших птахів. Тому сойку іноді називають розбійницею.

Назва сойка раніше мала інше — соя. Що означало «яскрава». Потім воно стало зменшувальним — сойка. Так само змінювалося і слово заєць, до речі, який колись був «зай». Колись люди вважали сойку птицею — провісницею, яка може показати дорогу до щастя. Якщо 11 грудня людині доводилося побачити сойку, потрібно було йти за нею (цікаво, виходило наздогнати пташку, що летіла?)

Зовні сойка — пташка досить яскрава: низ крилець у неї синій, по ньому сойку можна відрізнити без особливих зусиль від інших пернатих в лісах і садах.

Навесні сойки найгаласливіші — самцеві потрібно привернути до себе увагу. Ось він і намагається … Як він тільки не співає, які звуки не чути, наслухавшись їх десь в лісі раніше!

Сойки мають гострий зір і гарний слух — навряд чи їх можна застати зненацька. Вони, як і сороки, попереджають весь ліс про небезпеку.
– Людина йде! Обережно ви все! – скрекоче сорока.
– Ну да, людина! Крррр … – передражнює сойка сороку.
Ось же пліткарки підібралися!

А що ж сорока? І чому у відомій дитячій лічилки її раптом називають злодійкою?

Сорока здавна живе поблизу житла людини й тому її звички добре відомі. Ну як не назвати її злодійкою, якщо вона тягне все яскраве і блискуче, що тільки бачить? Часом у неї в гнізді можна знайти й намистини, і монетки … Зір у неї відмінний — це якраз той випадок, коли «мені зверху видно все, ти так і знай!»

Зайшов чоловік в ліс — сороки піднімуть крик, всі звірі вже знають — хтось в лісі чужий. Дуже мисливці за те сорок не люблять. Якщо сорока цокоче — звіра вже не побачиш, сховається …

Як і сойка, сорока добре імітує звуки. Ще в Давньому Римі була відома ця особливість сороки. Ось і уявіть, як давно вона живе поруч з людьми.

Ще одне прізвисько сороки в казках — сорока-білобока. І справді, з боків у пташки білі смужки, на кінчиках крил біла облямівка — коли летить — точно ні з ким не сплутаєш цю красуню …

Сама назва «сорока» в старовину мало форму «сорка», вважається, що це означало манеру пташки скрекотати, в близьких нам мовах слово звучало і як «строка», «сарка», «сорка» … Звичайно, скрекоче вона так, що важко не почути. Особливо коли збираються пташки в зграю. Це буває рідко — сороки зграями зазвичай не живуть.

Оскільки ця пташка теж не проти поласувати дрібними тваринами та пташенятами, люди не надто шанують її сусідство. З іншого боку, в природі ніколи не буває так, щоб від когось була тільки шкода, або тільки користь … Тому не треба забувати, що сорока полює на дуже велику кількість шкідливих комах, також вона виловлює дрібних гризунів — тих же мишей, кротів …

І дуже різне ставлення людей до сорок — наприклад, в Норвегії це священний птах. А в якихось країнах поява сороки відноситься до поганих прикмет. Тільки в природі такого немає, все, що в ній існує, — гармонійно і потрібно …

Ось, наприклад, сороки — чудові будівельники. Їх гнізда великі, міцні, скріплені глиною. Як то кажуть, повний комфорт в нашому котеджі. Але восени сороки залишають ці гнізда, і в них заселяються інші птахи. Це і сови, і соколи … Цікаво, що самі сороки по весні в ці гнізда не повертаються, їм цікавіше побудувати нове житло.

Взагалі, є кілька дивних моментів і в поведінці сойок, і в поведінці сорок … Наприклад, вони займаються звуконаслідуванням. Але навіщо? Що за інстинкт штовхає птахів на наслідування звукам навколишнього світу? Невже тільки принаджування курчат, як у випадку з сойкою? Навряд чи…
Сороки тягнуть до себе в гніздо все блискуче. Для чого? Цікаво, що багато птахів саме люблять яскраві кольори. Ви не звертали уваги на те, як яскраво зазвичай розфарбовані самці в пташиних колективах? Значить, птахам властиве почуття прекрасного? Вчені зараз говорять, що це цілком можливо …
Ну ось ця особливість — попереджати лісових мешканців або господарів двору про чужих … Навіщо воно потрібно? Невже і справді, є птахи, які несуть охоронно-сторожову службу в лісах?

Але хоч би що там не було, сойка і сорока — птиці, за якими завжди цікаво спостерігати. І це птахи, які вже багато століть живуть поруч з людьми.