Як ми пізнаємо навколишній Світ. Органи чуття. Очі та Вуха.

Сьогодні поговоримо про те, як саме та завдяки чому ми пізнаємо навколишній світ. Мові у даній статті піде про два органи чуття: очі та вуха.

Давайте вирушимо з вами на прогулянку до лісу. Яка ж тут краса!
Вузькі звивисті стежинки, величезні дерева, зелена м’яка трава під ногами, аромати трав, моху й лісових квітів, що переплітаються зі щебетом пташок та дзюрчанням струмочка!

Вода у струмочку чиста й прохолодна. Так і хочеться зачерпнути її в долоні й напитися цією найсмачнішою у світі вологою!
А на дні струмочка лежать камінчики – великі й маленькі, гладенькі та слизькі. Вони ніби вишикувалися в маленький місточок. Але ступати по них треба обережно, щоб не посковзнутися. Беремо один камінець у руки, підкидаємо його вгору. Він падає у воду, створюючи навколо себе фонтан бризок, які на сонечку переливаються всіма кольорами веселки!

Уявили картину, яку я описала?
А завдяки чому ми можемо все це побачити, почути й відчути під час справжньої прогулянки лісом?

Світ навколо нас дуже великий і цікавий. Щоб дізнатися про нього, якій він насправді, у людини є п’ять чарівних помічників. Це – наші органи чуття: очі, вуха, ніс, язик та шкіра.
Саме завдяки їм ми пізнаємо навколишній світ.

А тепер розглянемо кожний орган чуття окремо та визначимо його призначення у процесі пізнання світу. У цій статті ми поговоримо про очі та вуха.

Орган чуття очі. Очі – наш зір

Очі допомагають нам бачити. Завдяки зору ми можемо бачити всі предмети навколо нас, розрізняти їх кольори й форми, їх рух. Наприклад, завдяки зору ми дізнаємося, який кольорі має веселка, яка форма в іграшки, як виглядають наші друзі чи домашні тварини.

Очима ми бачимо також рух — наприклад, як біжить кішка чи летить пташка. Без зору було б важко уявити красу світу.

Око – це унікальний і складний орган чуття, завдяки якому ми отримуємо до 90% інформації про навколишній світ.
Око кожної людини має індивідуальні, тільки йому властиві характеристики.
Очі – парний орган. У кожної людини два ока. Око легко обертається вгору-вниз, вліво-вправо. Повіки, вії та брови захищають очі від вітру, пилу, бруду і крапель поту.

Колір райдужної оболонки визначає колір очей, який може бути від блідо-блакитного чи зеленуватого до темно-коричневого. Зазвичай колір обох очей однаковий, але є люди, в яких очі різного кольору.

Око схоже на маленьку кулю. Попереду є прозора частинка — рогівка, крізь яку всередину проходить світло.
За нею знаходиться зіниця (чорний кружечок), яка може розширюватися або звужуватися, щоб пропускати більше або менше світла.
Далі є кришталик — він працює, як лінза у фотоапараті, і допомагає навести “різкість”.
Усередині ока на стінці є сітківка — це особлива “екранна плівка”, де світло перетворюється на сигнали.

Як ми бачимо?
Cвітло від предметів потрапляє в око, проходить крізь рогівку та кришталик, фокусується на сітківці. Там світло перетворюється на “електричні сигнали”, які через зоровий нерв ідуть до мозку. Мозок “малює” для нас картинку світу.

Орган чуття вуха. Вуха — наш слух.

Як і очі, вуха – парний орган. У людини – два вуха.

Вуха розміщуються у скроневих кістках черепа і виконують дві функції: сприймають звукові імпульси та відповідають за положення тіла у просторі, за його здатність утримувати рівновагу.

Зазвичай під словом «вухо» ми маємо на увазі вушну раковину, тобто зовнішню частину вуха, до якої ми можемо доторкнутися.
Насправді вухо складається з трьох частин: зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо – це вушна раковина та зовнішній слуховий прохід. Вушна раковина вловлює звуки, що потрапляють у слуховий прохід, а далі – на барабанну перетинку.

Далі в середньому вусі через барабанну перетинку і три слухові кісточки: молоточок, ковадло і стремінце, по ланцюжку передаються посилені звукові коливання із зовнішнього вуха у внутрішнє.

Основна частина внутрішнього вуха – равлик, що відповідає своїй назві (це канал, який завитий у 2,5 обороту). Вона ділиться мембранами на дві заповнені рідиною частини – вестибулярну та основну. Крім того, до складу внутрішнього вуха входять переддень та система напівкружних каналів.

Основне завдання внутрішнього вуха – перетворення механічних коливань, що передаються в нього через зовнішнє та середнє вухо, у те, що ми сприймаємо як звук.

Це відбувається через слухові рецептори, які перетворюють механічну енергію на електричну. Далі по слуховому нерву імпульс передається в головний мозок, внаслідок чого ми і отримуємо всю різноманітність звуків.

У внутрішньому вусі обробляється інформація про становище нашого тіла у просторі, це відбувається у його вестибулярному відділі. Тобто внутрішньо вухо допомагає людині утримувати рівновагу. А це, у свою чергу, дає нам можливість пересуватися і тим самим пізнавати світ краще.

Ось ми й поговорили про два органи чуття: очі та вуха. Наступного разу продовжимо розмову про ніс, язик та шкіру.