Два мільйони років наші пращури були кочівниками. Вони лише збирали дари природи. Що ж трапилось потім? Чи знаєте ви, чому та як стався перехід від кочового способу життя до осілого?
Після того як 12 тисяч років тому льодовики відступили, наша Планета ніби відродилася для нового життя. Побільшало рослин і тварин, а значить, зросла чисельність людей. На сьоме тисячоліття до нової ери населення земної кулі становило вже 10 мільйонів осіб.
Нова, або наша, ера почалася від народження Ісуса Христа, дві тисячі років тому.
Якщо якась подія сталася до народження Ісуса, ми говоримо: «До нашої ери», «До нової ери» або «До Різдва Христового».
Дата «до нашої ери» показує, за скільки років до народження Христа сталася та чи інша подія. Щоб визначити, скільки часу минуло відтоді, треба до кількості років «до нашої ери» додати ще дві тисячі років.
Отже, клімат на Землі остаточно потеплішав у 10 тисячолітті до нашої ери. Задача розв’язується просто: 10 000 + 2 000 = 12 000. Значить, потепління на Землі почалося 12 тисяч років тому.
У ті часи людина почувалася впевненішою. Звичайно, люди, як і раніше, переходили з місця на місце в пошуках їжі, але тепер вони не пленталися вслід за тваринами, а самі переганяли приручених тварин на нові пасовища. Вже 11 тисяч років тому люди почали одомашнювати тварин. Першими із приручених тварин (звичайно, після головного друга людини собаки) стали кози та вівці.
Людей, котрі не сидять на одному місці, називають кочівниками. У цих непосидющих народів навіть житла особливі розбірні. І хоча різні народи-кочівники називають свої оселі по-різному: шатрами, юртами, чумами, будують вони їх за одним планом. Спочатку з дерева роблять основу споруди каркас, а потім цей каркас накривають або шкурами, або щільно зваляною вовною повстю.
Мандруючи, кочівники часом діставалися таких теплих і багатих земель, що їм уже не хотілося покидати нове місце. Тоді вони зводили постійні житла й починали вести інший, осілий спосіб життя.
Але в сьомому тисячолітті до нової ери в їхньому житті сталися серйозні зміни. Люди навчилися самі виробляти харчові продукти.
ПРОПОНУЄМО ПОЧИТАТИ: Коли виникло життя на Землі. Етапи розвитку.
Першими додумалися вирощувати корисні рослини ті кочові племена, котрі прижилися на Близькому Сході, на землях так званого «Родючого Півмісяця». Ця вигнута смуга горбистої, але благодатної землі протяглася від ріки Йордану до Перської затоки (тепер тут розташована держава Ірак).
Тут водилася сила-силенна дичини. Пагорби були вкриті густими лісами, де росли дерева зі смачними плодами. Та найголовніше: на цих землях, щедро наділених сонцем і дощем, росли дикі злаки – пшениця, жито та ячмінь. Важко було кидати таке багатство, тому більшість прибульців вирішили оселитися тут назавжди.
Збираючи зерна диких злаків і запасаючи їх на зиму, люди могли не боятися голоду. Адже зерно містить багато поживних речовин і добре зберігається.
Навіщо гасати лісами й горбами, якщо їстівні корінці та колоски можна виростити біля власної оселі? Для цього варто посіяти насіння диких рослин у ґрунт, а потім вчасно зібрати врожай. А наступної весни використати лише добірне зерно для нового посіву. І так щороку. Саме ця праця і називається землеробством.
Тоді ж початок бере й тваринництво. Нам уже відомо, що першими свійськими тваринами стали вівці й кози. Їх приручили ще 11 тисяч років тому. За кілька поколінь одомашнені тварини стали дрібнішими й слухнянішими. Їхня вовна пом’якшала, роги закруглились і стали безпечнішими.
ПРОПОНУЄМО РОЗГАДАТИ: Кросворд про тварин «Веселий зоопарк»
Свійські тварини постачали людям вовну для одягу. А їхній послід люди використовували як добриво й паливо, Загалом землеробство та тваринництво називають сільським господарством.
Вісім тисяч років тому скотарні наших пращурів поповнилися ще однією чудовою твариною – свинею. Товсті, неперебірливі свині виявилися безцінними постачальницями смачного м’яса. Крім того, у будь-якому місці свині з дивовижною швидкістю розпушували ґрунт. А ще свині мали таку цікаву здатність: випущені вдень на волю, вони самі поверталися додому ночувати.
Інші тварини потрапили до людини дещо пізніше: шість тисяч років тому було приручено коня, верблюда, віслюка й корову. А ще через тисячу років у людській оселі почала гуляти сама по собі граціозна красуня кішечка.
Ось ми й дізналися, як люди перейшли від кочового способу життя до осілого. Сподіваюсь, вам було цікаво.
