Навколо нас завжди багато різних звуків. Днем в великому місті, коли дуже шумно, часом складно відокремити один звук від іншого. І тоді ми чуємо навколишній світ як один суцільний фон, до якого поступово адаптуємося. І якщо фон постійний і в ньому не спостерігається яскравих і гучних «викликів», то ми, швидше за все, перестанемо помічати його взагалі.
І, навпаки, в нічному місті, в лісі або в горах, кожен звук чується відокремлено, чітко і ясно. І він набуває особливого неповторного звучання. Ми можемо чути шум вітру, шелест листя, шум дощу, сопіння їжачка, спів пташки …

Ми звикли чути звуки. Це нормально, адже вуха нам й дані для того, щоб чути. Але є люди, позбавлені можливості бачити, і вони орієнтуються в нашому Світі саме по звуках.
І сьогодні ми з тобою спробуємо не тільки чути, але й бачити звуки! Так-так, саме бачити!
Причому зробити це не так вже й складно. Адже навіть якщо ти не бачиш предмет або об’єкт, який видає звуки, то ти можеш, почувши певний звук, уявити цей самий предмет або об’єкт. У цьому допомагає тобі образна пам’ять та уява.

Як же формується ця образна пам’ять на звуки? Дуже просто. У людині закладено своєрідний зв’язок між зором і слухом. Цей зв’язок формується на підставі життєвого досвіду з перших миттєвостей нашого життя.

Наприклад, якщо ти будеш зминати папір або газету, то ти почуєш певний шелест. І коли наступного разу хтось у тебе за спиною виконає те ж саме, то ти, хоча і не будеш бачити, що саме робить людина за твоєю спиною, але по характерному шелестінню зможеш визначити, що в руках у людини саме папір і що вона його мне.
Це відбувається тому, що цей звук ти вже знаєш і встановлюється образний зв’язок між зім’ятим папером і звуком, який ти при цьому чуєш.

З раннього дитинства в нас живе інтерес до того, як «звучить» той чи інший предмет. Саме так ми пізнаємо навколишній світ: бачимо, чуємо, відчуваємо при дотику …
Коли ти бачиш предмет і чуєш звук, який за його допомогою видається, то тут повна відповідність, і образна пам’ять формує і запам’ятовує цей очевидний зв’язок. Коли ж очевидності немає, і ти не бачиш сам предмет або об’єкт, то твоя образна пам’ять послужливо підказує тобі потрібний образ.

У тому випадку, коли ти чуєш якийсь звук, але не знаєш, як визначити, хто або що його відтворює, то в гру вступає твоя уява, яке «домальовує» твоє припущення або твою фантазію. При цьому є три шляхи:
• або ти порівнюєш, на що, з відомого тобі, найбільше схожий цей звук,
• або ти йдеш на звук і надаєш своїм очам можливість побачити сам об’єкт, і тоді взаємозв’язок між звуком і предметом стає очевидним і назавжди фіксується твоєї образною пам’яттю,
• або ти вигадуєш свій образ і запам’ятовуєш його як джерело почутого звуку.

В принципі теорія уроку закінчена. Сподіваюся, що ні втомила тебе, і ти зрозумів (зрозуміла) все, про що я хотіла тобі розповісти. Але найкраще засвоїти теорію допомагає практика. У нашому випадку це гри.

Гра 1. Уяви джерело звуку.
У цю гру найкраще грати удвох або в невеликій компанії (3-4 людини). Візьми кілька предметів, за допомогою яких можна отримати звуки.
Наприклад:

– в’язку ключів (вони побрязкують),
– кілька дрібних монет (якщо їх розсипати, вони «звучать» по-різному, потрапляючи на різні поверхні),
– свисток (ну, тут все просто – це свист),
– аркуш паперу (їм можна «шарудіти» або його можна розривати на частини),
– фломастер (їм можна «скрипіти», малюючи і розфарбовуючи картинку, а також постукувати їм об стіл,
– книжку (можна «шелестіти» сторінками книги, закривати її),
– чашку з чайною ложечкою в ній (ложечкою можна видавати звуки «помішування» або звук «стукання» самої ложки об стінки чашки).

А ще в якості «джерела» звуків можна використовувати долоньки (ними можна плескати) і ноги (ними можна топати). Це я запропонувала тобі приблизний список предметів. Ти можеш вибрати для себе будь-який інший.

Отже, гра полягає в наступному. Один з гравців (ведучий) бере в руки кожен предмет по черзі, а всі інші слухають «як він звучить». Після ведучий просить інших учасників гри закрити очі і в довільному порядку починає «видавати» звуки. Всі інші повинні вгадати предмет. Хто першим вгадає – той заробляє один бал. Перемагає той, хто набирає найбільше балів.

Гра 2. Запам’ятай послідовність звуків.
Тепер гру 1 трохи ускладнюємо. Ведучий просить всіх інших учасників гри закрити очі, а сам в певній послідовності відтворює звуки. Після цього кожен учасник повинен правильно назвати послідовність звуків.
Якщо у тебе чудова пам’ять, то ти впораєшся з цим завданням швидко і легко. Якщо не вийде відразу запам’ятати всі звуки саме в тій послідовності, в якій вони були відтворені, не переймайся. Я навчу тебе, як запам’ятати цю послідовність, використовуючи образну пам’ять.

Отже, припустимо, що ведучий відтворює такі звуки в такій послідовності:
першому нашому уроці ми вчилися запам’ятовувати послідовність геометричних фігур за допомогою складання розповіді? Ось й зараз ми скористаємося з тобою тим же способом.
Почувши кожен звук, ти подумки повинен придумати одне речення, яке буде пов’язано саме з цим звуком. І в результаті у тебе вийде розповідь, що зв’язує певні звуки і предмети і, розповівши яку ти згадаєш послідовно всі відтворені ведучим звуки.

Ось, наприклад, таке оповідання склала я, використовуючи перераховані вище звуки.

1– Відкриваю двері ключами (брязкіт ключів).
2– Знімаю курточку, а з кишені падають монетки.
3– На кухні закипів чайник (чайник зі свистком).
4– Наливаю чай в стакан і розмішую цукор ложкою.
5– Потім бачу нову книжку і переглядаю її (гортаю сторінки).
6– На кухню приходить мама (тупіт).
7– Мама дає мені розмальовку, і я розфарбовую фігурки фломастером.
8– Вийшло красиво, і я плекаю в долоньки.

Як бачиш, все просто. А тепер ти склади свою розповідь.
Обов’язково спробуй пограти в цю гру. Вона розвиває не тільки образну пам’ять, але і допомагає тобі навчитися складати розповіді і чітко формулювати думки. У цій грі перемагає той, хто правильно назве всю послідовність звуків.

Гра 3. Зламаний телевізор.
Уяви собі, що у тебе зламався телевізор, і на екрані пропало зображення. Або коли тебе вже укладають спати, а тобі не спиться, і ти чуєш, як у сусідній кімнаті працює телевізор (батьки дивляться фільм), при цьому ти чуєш звуки, але нічого не бачиш. Гра полягає в тому, щоб «побачити», ЩО дійсно відбувається на екрані.

Для того, щоб грати в цю гру, можна:
• включити телевізор, закрити очі, слухати і представляти те, що відбувається на екрані (в цьому випадку краще грати удвох, щоб один дивився, а інший з закритими очима описував те, що відбувається по звуках).
• попросити батьків прочитати вам якусь розповідь (або прослухати аудіо-казку) і спробувати «побачити» його героїв і всі події, про які йде мова.
• включити на музичному плейері, наприклад, звуки природи і уявити собі пейзажі та природні явища.

При цьому треба спробувати описати або намалювати все, що ти «бачиш». Для цього треба уявити себе учасником тих подій, про які ти чуєш.
Ця гра допомагає розвивати образну пам’ять і сприяє розвитку різних талантів, а головне дає можливість фантазувати, що дуже важливо в нашому житті!
Коли слухаєш звуки природи, то постарайся уявити собі, що ти знаходишся саме в тому чудовому місці і визначити, послухай, як шумить дощ, як гримить грім, як «звучить» вітер і як шарудить під ногами трава.
А ще можна спробувати визначити, яка пташка або яка тварина заховалося в звуках.

Грай із задоволенням! І Світ буде відкривати для тебе все нові й нові таємниці! Адже навколишній нас Світ можна пізнати не тільки побачивши його, а й навчившись його чути!

TEXT.RU - 100.00%