Хто вони таємничі господарі планети? Підказка: мова про той час, коли життя на нашій Планеті тільки починало свій розвиток і тварини тільки почали освоювати сушу. Здогадалися? Правильно, ця розповідь про доісторичних тварин – динозаврів.
За час після виникнення першого живого організму – клітини на нашій планеті з’явилось і зникло багато різних тварин і рослин.
Деякі з них пропали безслідно, і ми про них нічого не знаємо. Від інших лишилися тільки скам’янілі кістки, за якими вчені відновили всю історію їхнього життя.
Так стало відомо, що 225 млн років тому господарями наші планети були динозаври. У ті доісторичні часи, тобто до появи людини, на Землі було значно тепліше ніж тепер. Навіть в Антарктиді, нині закутий у кригу, росли густі ліси. Отож розселилися динозаври по всьому білому світу.
Одні призвичаїлися жити у воді, другі розташувалися на суші, а третім до снаги були повітряні простори.
Слово “динозавр” у перекладі з грецької мови означає “велетенська страшна ящірка”, або “страшний ящір”. По правді кажучи, таке прізвисько личило не всім динозаврам. Деякі з цих доісторичних тварин розміром були завбільшки з кішку або курку. Проте водилися і велетні-динозаври в 10 разів важче за слона.
Вони мали здоровенний тулуб, довгу шию при маленькій голові, у який містився крихітний, розміром з волоський горіх, мозок. Судячи з усього, навряд чи динозаври відзначалися великим розумом. Ці велетні були миролюбними тваринами. Живилися вони водоростями та травою, тобто були травоїдними. Мали вони й ворогів. Нерідко здоровенний травоїдні динозаври ставали здобиччю м’ясоїдних малюків-динозаврів.
ПРОПОНУЄМО РОЗГАДАТИ: Кросворд «Веселий зоопарк»
Хижаки переслідували миролюбних велетнів і вичікували, коли пристане заслабла тварина чи маля. Часом ці спритні маленькі хижаки вистежували де мама-динозавр відкладатиме яйця. Відкладання яєць для динозаврів було такою ж звичною справою як для нинішніх птахів і найближчих родичів “страшних ящерів”- крокодилів та черепах. Тож не дивно що в різних місцях нашої планети й досі знаходять скам’янілі яйця цих доісторичних велетнів, а в Китаї навіть існує музей динозаврів.
Край пануванню динозаврів настав цілком несподівано. 65 млн років тому на землі сталося страшне лихо: справжня катастрофа. На планету впав величезний метеорит. Хмари пилу затьмарили Сонце, Землю огорнув морок, ніч затяглася на довгі місяці, а може й роки.
Загинули всі рослини, вимерли й динозаври, позбавлені їжі. Вижили тільки крокодили, ящірки, черепахи та комахи, а ще вистояли дрібні жваві істоти, котрі народжували живих малят і вигодовували їх молоком ссавці. Вони з’явилися на землі задовго до катастрофи, але покидали свої нірки лише вночі, або не потрапляти на очі хижаків. Після зникнення динозаврів ссавці стали вільно почуватися на землі.
Ссавці виношують своїх малят у животі. Материнський живіт краще ніж будь-яка шкаралупа захищає малюка від небезпеки. Окрім того, кров у ссавців тепла, тобто вони теплокровні тварини. Це значить що вони можуть начебто підігрівати себе зсередини коли зненацька похолоднішає.
Ссавці швидко здобули собі життєвий простір. Вони освоїли й сушу, і небо, і водні простори.
Ми люди – теж ссавці. А якщо взяти до уваги що і динозаври, і сучасні ссавці походять від однієї клітини, з котрої почалося життя, то виходить, що всі ми родичі. Недаремно люди називають тварин “братами нашими меншими”.
Автор розповіді: Ірина Пименова
