Наближається найкрасивіше та найчарівніше свято – Різдво! Настає час казок та чудес!
І сьогодні ми пропонуємо вам прочитати два вірша: про різдвяну ніч та різдвяний мороз. Але спочатку розкажемо одну цікаву старовинну легенду про те як ялинка стала символом Різдва. І пов’язана ця легенда з народженням Немовляти Ісуса.
Як ялинка стала символом Різдва (легенда)
У давнину під час подорожі Марії та Йосипа до Віфлеєму, Ангел попередив Марію про пришестя Христа. Як тільки над хлівом зійшла нова зірка, всі Небесні Ангельські сили сповістили про народження Божественного Немовля, яке прийшло на Землю, щоб врятувати людей від смерті та гріха.
Все живе в природі виявило радість Піснею Любові та Радості і йшло до печери висловити свою повагу: волхви, які стежили за дороговказною Вифлеємською Зіркою, пальми та оливи, квіти, звірі та птахи.
Почула цю мелодію про диво народження і пухнаста зелена Ялинка, яка жила у далеких північних краях. Шлях її був довгим і важким, зелене вбрання її обносилося, гілочки зникли. Усю дорогу вона молилася про зустріч із Немовлям Ісусом. Вона дійшла. Втомлена, але щаслива.
Скромно встала біля входу в печеру, не наважуючись увійти, бо її шишки були тверді й несмачні, гілки колючі, а смола тверда. Різдвяний Ангел побачив її сумний вигляд і направив на неї Божественний Промінь Любові, обсипаючи небесними зірочками. Дерева і квіти поділилися з нею своїми плодами: червоними яблучками, дзвіночками, гронами горобини, кульбаба пухом припорошила її гілочки. Зраділа Ялинка, наважилася і підійшла до колиски всередині печери. Побачивши красуню, засміялося Божественне Немовля. І Вифлеємська Зірка спалахнула на її вершині.
З того часу, каже легенда, Ялинка цілий рік залишається зеленою, а на Новий Рік та Різдво приходить у кожну оселю, радуючи сяйвом вогнів дітей та дорослих, прославляючи Різдво Христове.
Прикрашати Різдвяну Ялинку стало чудовою сімейною традицією.
А Різдвяний Ангел теж став символом Різдва і приносить добрі звістки до кожного дому.
ПРОПОНУЄМО ПРОЧИТАТИ: Цікаві подробиці святкування Нового року
Ніч Різдва
А завірюха все мете… Мороз кусає
За вуха, щоки та носи,
Розсердившись він раптом зло кидає
Великі жмені снігу за шарфи…
Але на небі світить й не згоряє,
Чудова Вифлеємська Зірка… Звисока
Дорогу щастя нам вона знайти допомагає
В цю ніч Різдва… в цю ніч Різдва…
Різдвяний мороз
У ніч казкового Різдва
Мороз молебнем урочистим
Під небом темно-синім чистим
Свої почав творить дива…
Навколо простір оглядав,
А вранці Світ весь здивував!
Дерева перлами обсипав,
Травинки всі він посріблив,
Берізкам, з осені понурим,
На плечі шубки він надів
Яскраво білим оксамитом
Укутав навкруги кущі
І в темряві не переплутав,
Прикрасив інеєм мости.
Як нотний стан коралом білим
Тяглися до стовпів дроти.
На них рядками наче ноти
Приткнулись зморені птахи…
До снігу палицей торкнувшись,
Залишив льодові скарби.
І сонце вранці вмить осліпло
Від неймовірної краси.
Скрипів сердито під ногами,
Кректав Мороз, зазнавши втому,
За ніс щипав всіх перехожих,
Й повільно йшов собі додому.
Автор вірша оригинальною мовою (російською): Маріанна Бор-Пазднікова
Автор вільного перекладу (українською): Лариса Олійник
