Сьогодні ми спробуємо вияснити, як спілкування між різними народами впливає на розвиток їхньої культури та на загальний розвиток людства.
Трапляється, хтось придумає що-небудь новеньке, про яке інші навіть не мріяли. Тільки-но виявляється, що ця придумка є цікавою й корисною, як одразу багатьом кортить робити те ж саме. Отож, на щастя, нам не доводиться заново винаходити всі необхідні для життя речі. Більшість знань, умінь та речей ми отримуємо готовими, від інших людей. Або від цілих народів.
Ви вже знаєте, що на світі є багато народів. У кожного – своя мова, пісні, казки, традиції та свята. Це все разом називають культурою.
Коли люди з різних народів спілкуються між собою – вони діляться своїми знаннями, уміннями та звичаями.
Ось кілька реальних прикладів із життя:
- Алфавіт. Давні греки створили свою абетку, а інші народи взяли її за основу і змінили під себе. Так з’явилися різні писемності у світі.
- Чай. Його вирощували у Китаї, а потім через спілкування й торгівлю чай поширився у Європу та в інші країни.
- Казки братів Грімм. Німецькі казки переклали на багато мов, і тепер їх знають діти в усьому світі.
- Математика. Багато чисел і правил ми отримали від арабських учених, які вчилися у давніх індусів.
- Український борщ. Наш борщ стали готувати й у деяких інших країнах, бо людям сподобалася страва.
Тобто, коли народи спілкуються, вони передають один одному мову, знання, рецепти їжі, мистецтво та звичаї. Завдяки спілкуванню культури збагачуються – тобто стають багатшими й цікавішими. Люди починають краще розуміти одне одного і дружити.
Отже, спілкування допомагає народам ділитися своїми найкращими традиціями та створювати нові ідеї разом.
Але якщо якійсь народ перестає спілкуватися зі своїми сусідами, розвиток його культури сповільнюється. І багато відкриттів, які могли б поліпшити людям життя, залишаються для цих народів невідомими.
Наведу три приклада, коли спілкування для деяких народів було обмежено, і що з цього вийшло.
1. Саме в такому становищі опинилися народи тропічної Африки, яку відділяє від Середземного моря величезна пустеля Сахара.
Раніше, десь шість тисяч років тому, коли Сахара ще не була пустелею, тут жили люди. Вони займалися сільським господарством та приручали свійських тварин. Але близько п’яти тисяч років тому, коли на Землі стало посушливіше, а в Сахарі дощі взагалі перестали випадати, народи тропічної Африки виявилися відрізаними від усього світу на довгі тисячоліття.
Ці народи розвивалися самотужки, як могли, але цей розвиток був дуже повільним, бо їм доводилося увесь час боротися за життя. Різні хвороби, особливо сонна хвороба, носієм якої була муха цеце, переслідували людей усюди. Тому в них майже не лишалося часу на винаходи усіляких корисних речей.
А про винаходи, які вже зробили у цей час інші народи, дізнатися вони не могли, бо не мали можливості спілкуватися з ними.
2. Те ж саме сталося і з народами Океанії. Папуаси (жителі острова Нова Гвінея), які почали займатися землеробством вісім тисяч років тому. Вони першими стали вирощувати банани, кокосову пальму, а також хлібне дерево.
Але через заболочені береги та непрохідні джунглі папуаси майже не спілкувалися з іншими народами. Тому чимала їх частина і досі живе, як за кам’яної доби.
3. Таку ж історію мають й американські аборигени індіанці.
Ще в льодовикову добу люди перебралися з Азії до Америки. Вони обжили спочатку Північну Америку, а потім і Південну. Коли почалося потепління, вони залишилися відрізаними від решти світу. І хоча на той час на обох континентах жило вже багато різних племен і культура в цій частині світу розвивалася швидше, ніж, скажімо, в Океанії, але все одно багато з якими корисними речами індіанці познайомилися значно пізніше за інших.
Наприклад, до появи в Америці європейців (а сталося це приблизно 500 років тому) у індіанців практично не було приручених тварин, вони не знали, що таке плуг і колесо.
Хоча дуже дивно, що індіанці не використовували колеса, адже вони на той час вже вміли будувати такі гарні дороги, що ними й нині можна їздити. До того ж, індіанські діти майстрували собі іграшкові дерев’яні возики на коліщатах. Незрозуміло, чому дорослі не додумалися побудувати великого візка та їздити на ньому своїми чудовими рівними дорогами.
Цікавий факт: коли індіанці вперше побачили коней, то страшенно злякалися і довго називали їх великими собаками. Здавалось, чому? Адже коні потрапили до Америки разом із людьми в льодовикову добу. І тут виявилось, що замість того, щоб приручити коней, предки індіанців просто їх з’їли! Останнього коня американські аборигени спожили приблизно за п’ять тисяч років до нової ери.
Але індіанці одомашнили індичок, диких качок, морських свинок, а також далеких родичів верблюда граціозних та повільних лам. Цей народ подарував світові чимало корисних рослин. Вони першими стали вирощувати поживний гарбуз, маїс (по-нашому кукурудзу), картоплю звичайну різного кольору й картоплю солодку (батат), а також вирощували помідори, перець, квасолю, соняшник, ананаси, арахіс, земляну грушу топінамбур.
Їм першим спало на думку вирощувати й тютюн, що дало людству не дуже гарну звичку палити. А ще вони подарували світові свій «солодкий» винахід – шоколад.
Отже, ми розглянули питання, як спілкування впливає на розвиток людства. І сподіваюсь, що ви отримали на нього повну відповідь: спілкування між різними народами дуже важливо, бо воно дає поштовх для розвитку та прогресу.
