сорока і лисицяЗвила Сорока своє гніздо на великому дереві і вивела маленьких пташенят. Але тут раптом на її біду пробігала повз Лисиця.

Побачила Лисиця Сороку в гнізді, і захотілося їй поласувати маленькими пташенятами, а до гнізда дістатися не може. Думала вона, думала і придумала хитрість.

– Кинь мені одного пташеня, – крикнула Лисиця Сороці.- А то я зараз дерево зрубаю, і ти всіх пташенят втратиш.

Заплакала Сорока, але перечити лисиці не посміла, тому що злякалася, що та дійсно дерево зрубає і всіх пташенят з’їсть. Кинула Сорока одного пташеня вниз Лисиці.
Лисиця з’їла пташеня і пішла. Але наступного дня з’явилася знову і зажадала у Сороки ще одного пташеня. Сорока знову виконала вимогу Лисиці.
Лисиця з’їла і цього пташеня і пішла. А Сорока гірко заплакала.

Тут якраз повз Біг Собака. Почула вона, як плаче Сорока і поцікавилася у неї, що сталося. Сорока все розповіла, а Собака у відповідь дуже здивувалася і тільки головою похитала:

– Дурна ти птах, однак. Ти тільки подумай, як може лисиця дерево зрубати ? Рудим хвостом своїм або своїми зубами? Адже Лисиця за все своє життя жодного разу не тримала в своїх лапах ні пили, ні сокири. Не бійся більше її, просто прожени її від свого гнізда!

Втерла Сорока сльози і вирішила піти мудрій раді.
І коли в черговий раз прийшла Лисиця, щоб зажадати пташеня, Сорока їй відповіла:
– Хочеш зрубати дерево? Рубай! Хоч рудим хвостом, хоч зубами! А я подивлюся!

Розлютилася Лисиця, але робити нічого. Вона покружляла – покружляла навколо дерева, та й пішла своєю дорогою. Правда, недалеко пішла. У кущах Собака причаїлася. І як тільки Лисиця поруч з кущами виявилася, Собака на неї напала і погнала її! Ледве ноги забрала Лисиця.