Мама купила сьогодні Іллюші нову машинку. Красиву, велику! У неї навіть капот відкривається!
А під ним… До чого ж багато всяких штучок!
– Мам! А що це? – Ілля ткнув пальцем в якусь штуковину.
– Сина, та звідки ж я знаю? Запитай у тата!
– Тату! Тату! Подивися, яка у мене машина!
– Да… Дуже хороша! до того ж точна копія.
– А що це за штучки? – хлопчисько відкрив капот.
– Це мотор. Подивися, тут і радіатор є, і карбюратор, навіть переривник… Все як у справжній машині!
– От здорово. Пап, а розкажи, навіщо ці залізяки?
І тато став розповідати, а Іллюша ліг на дивані. Слова були незрозумілі, але цікаві.
Голос тата спочатку гучний, став стихати, а потім і взагалі пропав. Очі хлопчика закрилися…

***
Крапелька бензину стрибнула в бензобак разом з іншими, такими ж, як і вона. Їх було багато і їм набридло жити на заправній станції, а тому вони і вирішили покататися. А ще нашій крапельці дуже хотілося знати, а як же власне їздить автомобіль? Що його рухає?

У баку було темно, тільки звідкись з трубки в стелі тонкою цівкою текли схожі на неї крапельки. Але були вони чомусь теплими.
– Звідки ви? – запитала у них Крапелька. – Де ви були?
– Ми подорожували по Бензопроводу. – важливо відповіла одна з них – Допливали аж до Карбюратора! А потім повернулися… Але не все! Деякі з нас, найсміливіші, пішли ще далі…
– Я теж хочу! Як туди потрапити?
– Дуже просто! Бачиш трубку, що опускається зі стелі майже до самого дна? Ось пливи до неї. І пірнай в отвір, розташоване на її!

Крапелька послухалася і попливла до трубочці. Але не встигла вона доплисти, як її підхопила течія, поволокло і всмоктало в отвір. Там було тісно, і рухатися доводилося швидко.

Наша мандрівниця зрозуміла, що вона як і інші крапельки, пливе по трубі. Пливли довго, і врешті-решт потрапили у велике кругле приміщення. Там їх стало простягати крізь листочки паперу, в якій було багато дуже маленьких отворів. Крапельки легко проскакували через них, а ось смітинки, що пливуть з ними, зупинялися, застрягали або опускалися на дно приміщення.
– Де це ми?- запитала крапелька іншу, що пливе поруч.

– Це фільтр-відповіла вона. – Я тут вже була…

І поки вони розмовляли, знову опинилися в якійсь трубці. По ній пливли недовго і раптом потрапили у велику кімнату, підлогу якої то опускався, а то піднімався до самої стелі.

Крапелька помітила, що коли підлогу опускається, то потік втягує їх з одного отвору, а коли піднімається до стелі, то видавлює в зовсім інше.

– А це що? – Запитала вона у своєї нової знайомої.
– Це Насос! Ти думаєш це пол? Зовсім ні! Це діафрагма! Вона завжди так рухається, а он ті круглі двері – клапана. Вони не пускають нас назад в Бензобак!
– Ой… А як же ми туди потрапимо?
– Дуже просто! По зворотному трубопроводу! Ті з нас, які не потрапляють в Карбюратор, повертаються назад в Бензобак!
– От здорово! І так можна плавати завжди?
– А це як пощастить – посміхнулася сусідка.

А тим часом їх винесло до розвилки.
– Ось – сказала бувала крапелька – тут якщо попливеш прямо, повернешся в Бензобак, а якщо повернеш наліво, то потрапиш в Карбюратор!
– Я хочу наліво! – вигукнула допитлива Крапелька.
– Ну, як знаєш…

І бувала крапелька попливла прямо, а наша Крапелька повернула наліво. Тут рух сповільнилося. І було видно, що якась двері то відкривається, то закривається.

– Що це? Чому мене не пускають?
– Це голка. Вона дивиться, Що б нас не заходило занадто багато.- відповів хтось з боку.
Крапелька стала в чергу, і через якийсь час проскочила у вузькі двері, опинившись у великому басейні. Десь високо, на його поверхні, плавало щось велике. Воно то опускалося, і тоді голка відкривала прохід, то піднімалося, тоді двері закривалася…
– А це що? – Крапелька не соромилася бути допитливою. І їй із задоволенням відповідали.
– Це поплавок. Він командує голкою!
– Як цікаво! А що далі?
– Далі? Бачиш вузенький прохід? Він називається жиклер. Ті з нас, хто проходить через нього, назад вже не повертаються!
– Страшно…- Крапелька задумалася. – Але так хочеться знати, що відбувається далі!

Сказавши це, вона попливла прямо до жиклера. Протиснулася через його отвір… І раптом її підхопив шалений вихор. Потік повітря був настільки сильним, що у Крапельки закрутилася голова!
Вона і інші крапельки змішалися і повітрям і помчали по високому тунелю. Попереду відкривалися круглі двері. Крапелька вже знала, що це клапан, але був він не таким як в насосі, а товстим, залізним…

Як і в насосі, підлога в приміщенні за клапаном теж опускався, але був він зовсім іншим.
– Це тобі не діафрагма! Це поршень! – прокричала пролітає повз інша крапелька…

Раптом поршень став підніматися. Вони сильно стиснуло повітря з крапельками бензину… І коли терпіти стало зовсім несила, десь вгорі раптом блиснула блискавка…

Крапельки спалахнули і перетворилися в блакитні хмаринки. Вони сильно натиснули на поршень, і той пішов вниз. Відкрився інший клапан, і хмарки стали виходити через нього, але хмарка, в яке перетворилася наша крапелька, протиснулася крізь щілинку між поршнем і стінкою приміщення, яке називається циліндр, і потрапило… Ох… Навіть розповісти важко, куди воно потрапило.

У величезному приміщенні, через всю довжину якого походив постійно крутиться вал, все було забризкане якоюсь рідиною. Наше хмарка змішалося з нею, конденсувалося, і знову стало крапелькою, але вже не бензиновою. Рідина була слизька, і крапелька стала слизькою, хоча, щось від бензину в ній залишилося.

– Хто ви? – запитала крапелька, інших крапельок, цієї слизької речовини.
– Ми масло! – гордо відповіла одна з них. – Ми дуже корисні, тому, що змащуємо всі тертьові поверхні!
– А як ви це робите?
– Дуже просто! У нас є свій Насос, який змушує нас рухатися по маслопроводу. Є і свій Фільтр, який очищає нас від смітинок. І коли ми потрапляємо в місця, де одні залізяки труться про інші, ми стаємо між ними і не даємо їм нагріватися і прилипати один до одного!
– Ой, як цікаво! А що це за велика залізяка, яка крутиться?
– Це Колінчастий Вал! А ковані палиці прикручені до нього, називаються Шатунами. Вони-то і рухають Поршні…- крапелька масла посміхнулася-тобто, якщо бути точними, то це Поршні, штовхаючи шатуни, змушують крутитися колінчастий Вал…
– Здорово! А скажіть, он там далі крутиться ще якийсь вал. Він хто?
– Це Розподільний Вал…
– А кого він розподіляє? І куди?
– Він своїми кулачками штовхає довгі штанги-штовхачі, які тиснуть на коромисла, а ті в свою чергу відкривають і закривають клапана…
– Да… Дуже цікаво! Так хто ж найголовніший тут?

Крапелька масла знову розсміялася:
– Та все тут головні! Якщо хоч хтось зламається, Мотор працювати не буде!
– А Мотор це хто?
– Мотор, це все що ти бачиш навколо себе, і ще те, чого ти не бачиш, але воно є і працює!
– А хіба є ще щось?
– О, звичайно! Є ще радіатор, де живуть крапельки антифризу. У них теж є свій Насос, який називають Помпою. Антифриз охолоджує циліндри, щоб вони не перегрівалися.
– Зрозуміло! А що за блискавка була в циліндрі?
– Це Іскра. Вона проскакує між електродами Свічки.
– А звідки вона береться?
– Її виробляє Баніна. Це такий трансформатор високої напруги. А допомагає їй Переривник-Розподільник. Він і розподіляє Іскру по циліндрах…
– А що ще є?
– Ну, наприклад, Маховик. Він робить так, щоб Колінчастий Вал крутився рівномірно, без ривків. А на ньому кріпиться Зчеплення. Тільки це вже не Мотор, а Трансмісія. Про неї ми мало знаємо. От хіба тільки те, що з її допомогою обертання Колінчастого Вала передається до коліс…
– Да… здорово… А що ж я тепер буду робити?
– Ну ти вже майже наша! Давай разом будемо змащувати мотор!
– Хороше. А в Бензобак я вже не потраплю?
– Та ба…- крапля масла зітхнула. – Не повернешся. Але сама подумай, що там цікавого? Інша справа тут.
– Це правда, але я просто хотіла розповісти іншим крапельок про те, що знаю.
– А навіщо? Вони самі все побачать! Так навіть цікавіше!

Так крапелька бензину, подружилася в крапельками масла і стала однією з них. Вона досі живе і працює в моторі. Вдень всі вони змащують деталі, що труться, а вночі, коли Мотор відпочиває, збираються і розповідають цікаві історії про пристрій Двигуна Внутрішнього Згоряння.

***
– Ти мене слухаєш чи спиш?- несподівано почув Іллюша. Він відкрив очі. Тато сидів поруч і посміхався.
– Я бачив чудовий сон. Я подорожував разом з Крапелькою бензину, і тепер я точно знаю, як працює двигун машини!
І Ілюша переказав татові свій сон, поділившись з ним усім тим, що почув уві сні.

100.00%