Ох, і побавився комар цієї весни в Сибіру! Весна видалася волога, затяжна, з дощами і різким сніготаненням на Алтаї. Несподівано стало дуже спекотно. І ринула вода з гір: не змогли річка втримати її у своїх берегах, розтіклася вона по низинах, по улоговинках, по прилеглих околицях.
І причаїлася там вода, бо поспішати їй не було куди, утихомирила свій норов і задрімала.
Прекрасне місце для комарів. Люблять вони стоячу воду, вогкість та вологу. Ось і наплодилася їхня темрява – темрява. Щодня нові полчища вилітають на полювання. На людей та теплокровних тварин.
Заплакали першими малечі. Ух, як боляче кусаються. Потім пухирі на все обличчя. Свербять, спати не дають.
Але комарі теж розуміють, що найсмачніша кров якраз у немовлят. Особливо у людських. Кидаються, атакують, спати не дають.
Дуся звелася вся. Та й сусід Сергій весь у укусах ходить. Надвір виходити не хочеться. А так рвалися до села із міста, щоб
побігати – пограти разом.
Увечері та взагалі з дому вийти не можна. Поки до лазні добіжиш, наплачешся.
ПРОПОНУЮ ПРОЧИТАТИ: Вірш про комара та безсонну ніч
Сидить Дуся біля віконця. Боїться надвір виходити. А так хочеться. Дивиться в вікно.
Ось квіточка розквітла, ось нові листочки на горобині з’явилися. Шипшина вся рожевими квітами посипана. Так хочеться вийти, понюхати, доторкнутися. Але ні, комарі не пускають.
І так все обличчя розчесала, не кажучи вже про животик та ніжки. Сидіти треба, доки зовсім не з’їли.
Дивиться Дуся у вікно. Раптом на склі бачить великого кудлатого комара. Не просто великого. А Величезного!
– Ой, – злякалася Дуся. Цей точно мене з’їсть, навіть мокрого місця не залишить. – Бабуся! Тут комар величезний. Він мене зараз з’їсть.
Бабуся, яка готувала для Дусі оладки, зараз же підійшла.
– Малятко, це не комар. Це бджола. Дуже корисна комаха. Ти мед любиш?
– Люблю.
– То це бджілки робота. Бджілка ніколи сама людину не вкусить. Якщо тільки та сама ненароком різко руками махати не почне. Або, як ти, подумає, що це великий комар і покарати його за покусані щічки схоче. Від бджоли велика користь. Хоча й від комара також.
– А від комара – від нього, що теж користь? – перепитала здивована Дуся.
– Так. Світ наш так влаштований, що і від комара користь. Його жаби люблять, риби люблять. Тільки біда, людина, яка мріє життя поліпшити, часто робить навпаки. І все сам псує.
Наприклад, наше Обське море. Начебто і добра справа. А клімат дуже змінився. Ніколи так волого не було. Сотні сіл зникло. А про повені та підтоплення я вже й не говорю. От і лютує комар, показує людям, що не всі люди на цьому світі прорахувати можуть. Не все людям підвладне. Що й від людини багато шкоди.
– Як у вас у дорослих все складно, – зітхнула Дуся. – То що ж робити?
– А нічого. Сидіти та чекати, коли спека спаде. Піде вода, і комар сам собою зникне. А бджілку ми зараз акуратно хустинкою підхопимо та відпустимо на волю. Нехай летить у своїх справах. Вона і без допомоги людини у розрахунках розбереться. І нас своїм медом восени обов’язково почастує.
Сиділа Дуся біля віконця і думала: «Як багато мені ще у цьому світі зрозуміти треба. Добре, що бабуся. А то б зовсім заплуталася. А на комарів я більше не гніваюсь. Вони також ні в чому не винні. Кожен хоче жити. У кожного з нас якась своя роль на Землі є. У мене, мабуть, також. Але про це я потім у бабусі спитаю.»
ПРОПОНУЮ ПРОЧИТАТИ: З чого починається Весна
Але цього Дуся вже спитати не встигла. Вона заснула прямо біля віконця. Бабуся акуратно взяла її та віднесла на ліжко. Туди, куди не залетить ні бджілка, ні комарик. Тільки казки та пізнавальні розповіді, які Дуся дуже любить.
