Знайомтеся, це ведмедик Боря! Сьогодні він надів свій улюблений блакитний шарф і вирушив на пошуки пригод. Але замість скарбів він знайшов дещо набагато цінніше.
***
У самому серці прадавнього зеленого лісу жив маленький ведмедик Боря. Одного сонячного ранку він прокинувся у своєму затишному ліжку з м’якого моху і зрозумів: сьогодні — ідеальний день для великої пригоди.
Боря пов’язав свій улюблений блакитний шарф і вирушив у дорогу, наспівуючи веселу пісеньку про солодкий мед та тепле сонечко.
Раптом біля старої сосни почувся тоненький писк. Це була білочка Шустринка. Вона засмучено сиділа на гілці, розглядаючи свій кошик з горішками, що застряг у вузькій розщелині стовбура.
— Не хвилюйся, Шустринка! — вигукнув Боря. — Мої лапи створені саме для того, щоб виручати друзів!
Ведмедик обережно піднявся на задні лапи й дістав кошик. Щаслива білочка миттю спустилася вниз і пригостила Борю найсмачнішим фундуком. — Дякую, Борю! Ти справжній друг. Хочеш гуляти разом? — запитала вона.
Ведмедик радо погодився, і тепер їх було вже двоє.
Невдовзі у високій траві почувся шурхіт. Друзі завмерли. З-поміж листя з’явилася пара цікавих чорних оченят — це був їжачок Шуршик.
Він виглядав розгубленим.
— Привіт! Я шукаю своє велике червоне яблуко, — тихо мовив він. — Воно втекло від мене і покотилося до струмка, а мої ніжки занадто короткі, щоб його наздогнати.
— Ми допоможемо! — вигукнула Шустринка. Вона блискавкою злетіла на верхівку дуба. — Бачу! Воно застрягло між камінцями біля самої води!
Боря та Шуршик поспішили до струмка. Ведмедик обережно підняв яскравий плід і повернув власнику. Шуршик так зрадів, що його голки від щастя стали зовсім не колючими.
Раптом небо потемніло, і почав накрапати теплий дощик. Друзі швидко знайшли велетенський листок лопуха, який став для них спільною парасолькою. Під цим зеленим дахом вони ділилися історіями: про найвищі сосни, таємні нірки та найсолодшу малину. Виявилося, що навіть дощ — це чудова пригода, якщо ти не один.
Коли небо прикрасила яскрава веселка, Боря зрозумів головну таємницю лісу: будь-який шлях стає цікавішим, а перешкоди — легшими, якщо поруч є вірні друзі.
__________
А тепер давайте обговоримо казку! Спробуйте відповісти на запитання до казки і пояснити, як ви її зрозуміли.
- Як ведмедик Боря допоміг своїм новим друзям? Що б трапилося, якби він просто пройшов повз білочку?
- Хто допоміг знайти яблуко їжачка? Чому білочці було легше це зробити, ніж ведмедику чи їжачку? (Це підкреслює, що кожен має свої таланти).
- Чому друзям не було сумно чи холодно під час дощу, хоча вони сиділи під звичайним лопухом?
- Яку “головну таємницю” зрозумів Боря наприкінці прогулянки?
ПРОПОНУЄМО:
