Захід на пам’ять (розповідь з книги “Де живе вітер”)

Увечері п’ятниці після роботи батьки Дарини почали збиратися на дачу. Дівчинка ображено надувала губи, і навіть намагалася плакати, бо дуже вже хотілося їй провести ці перші літні вихідні в колі своїх друзів. Тим більше, що у Сергійка – її однокласника і друга, в неділю день народження. І Даша була серед запрошених на це свято.

Їй хотілося надіти нову сукню, красиво укласти своє неслухняне руде волосся, та подарувати Сергійкові який-небудь приголомшливий подарунок на пам’ять.

Але поїздка на дачу плутала всі Даринині плани. По-перше, тому що зазвичай з дачі їх сім’я поверталася пізно у вечорі неділі, а день народження – о 16.00.
А по-друге, що й було найголовнішою проблемою, дівчинка досі не придумала, що ж подарувати другові. Розраховуючи на допомогу мами, вона спеціально відклала питання про подарунок на суботу, щоб разом з мамою з’їздити за ним.

– Але ти ж прекрасно знала, що ми збираємося їхати на дачу, – втомившись вислуховувати капризи дочки, сказала мати. – До того ж про день народження Сергія ти нас заздалегідь не попередила. Треба ж було подумати про подарунок. До речі, ти вже знаєш, що саме ти хотіла б подарувати?

Дівчинка у відповідь мовчала, розуміючи, що мама права, адже Даша дійсно нічого не говорила батькам про свої плани на вихідні, і тільки сьогодні, коли вони почали збиратися в дорогу, стала їх відмовляти та пояснювати причини.

– Ну що ти мовчиш? – приєднався до розмови батько, звертаючись до Дарини. – Вередувати це найпростіше, але ж треба вміти відстоювати свою точку зору та аргументувати її. Скажи, чому ми повинні відкладати поїздку на дачу сьогодні, і всі вихідні провести в задушливій міській квартирі, замість того, щоб насолоджуватися природою та робити потрібні та корисні для нашої сім’ї справи? На день народження Сергія ти в будь-якому випадку встигаєш, бо ми можемо приїхати трохи раніше. А ось про подарунок, раз ти так хотіла потрапити на це свято, треба було подумати заздалегідь.

Але навіть побачив правильність доводів, які наводили їй батьки, Даша вперто не хотіла здаватися і запропонувала батькам залишити її одну вдома, але й цей варіант був теж відкинутий. Батьки вважали, що доньці зарано залишатися без нагляду на цілі вихідні.

Як не намагалася дівчинка вмовити батьків не їхати в ці вихідні на дачу, нічого не допомагало. Батьки відповідали, що на початку літа кожен день для посаджених навесні рослин дуже важливий, якщо хочеш отримати хороший урожай.

Дарина добре розуміла, що для того, щоб виростити смачні огірочки, картоплю, моркву та помідори треба чимало потрудитися.

Дівчинка любила свою дачу та любила трудитися і на городі, і в саду, але в ці вихідні їй не хотілося нікуди їхати.
Та й взагалі вона вважала себе вже зовсім дорослою, адже вже закінчила перший клас та перейшла в другій!
До того ж це були перші вихідні на канікулах, і їй дуже хотілося побувати на дні народження у Сергія.
Дівчинка зосереджено мовчала, не брала участі в зборах, демонстративно зітхала, але батьки були непохитні.

Дача зустріла їх теплим ввечері. Батьки радісно захоплювалися красою, а Даринка сіла на невеликий складаний стільчик і вдавала, що читає книжку.
Але коли захід пофарбував яскравими фарбами все навколо, вона не втрималася і разом з батьками вирушила до річки.

Якщо ви жодного разу в житті не бачили заходу над річкою, вам неодмінно треба це побачити, тому що немає більш красивої та чарівної картини.

Дивлячись, як величаво опускалося сонце, як своїми променями створювало воно золотисто-рожеві доріжки на воді, дівчинка забула про все на світі: і про день народження, і про свої образи на батьків. Одне тільки про що вона шкодувала, що Сергійко не може бачити такий захід.

– Як шкода, що не можна повторити захід, задумливо промовила Даринка.
– Зате можна сфотографувати та кожен раз милуватися, – посміхнувся батько, дістаючи з кишені фотоапарат-мильницю.
Він встиг зробити кілька знімків, перш ніж сонце остаточно сховалося за горизонтом.

На наступний день батьки займалися городом, і Дашка їм активно допомагала.
Вона прополювала невеликі грядки цибулі, моркви, петрушки та салату, поливала капусту, а потім зайнялася квітами. Час летів швидко й непомітно. Раптово вона почула розмову батьків:
– Донечка так старається. Може поїдемо додому сьогодні ввечері, щоб завтра вона встигла купити подарунок Сергієві та спокійно причепурилася до дня народження? – запропонувала мама.
– Звичайно, – підтримав маму батько. – Завдяки дочці ми зробили практично все заплановане. І їй буде радість.

Дівчинка ледь стримувала радість від почутого, хоча удавала, що нічого не сталося.
До вечора сімейство працювало, а перед самим заходом сонця знову вирушили до річки милуватися заходом. І знову тато зробив кілька фотографій на пам’ять. А потім, коли вже зовсім стемніло, вони їхали додому, втомлені, але дуже задоволені.

Даринці вночі не спалося. Вона все ще була під враженням заходу. Дівчинка тихенько пробралася на кухню, де з вечора тато залишив фотоапарат. Взявши фотоапарат, вона зайшла до себе в кімнату.
Увімкнула світло, дістала етюдник, який їй ще минулого року подарували батьки на день народження. І на прикріпленому аркуші стала малювати захід над річкою. Вона дивилася на зроблені батьком фотографії, додавала своє відчуття та свої спогади …

І коли вранці батьки заглянули до неї в кімнату, вони виявили готову картину.

– Я подарую цю картину Сергію, – сказала дівчинка.
– Це буде твій подарунок? – запитала мама.
– Так, – відповіла Дарина. Я хочу подарувати йому захід на пам’ять.